Постін’єкційних абсцес є одним з ускладнень внутрішньом’язової або внутрішньовенної ін’єкції лікарських засобів. У класифікації абсцесів він виділений в окрему групу, має свої особливості перебігу та лікування.


Постін’єкційних абсцес характеризується утворенням запального вогнища гнійного характеру в місці проведеної ін’єкції з розплавленням тканин.

Причини Постін’єкційних абсцесу

Основною причиною абсцесу на місці уколу є недотримання правил асептики і антисептики. Інфекційний агент може потрапити в тканини людини трьома шляхами:

  • через необроблені руки медичного персоналу;
  • через витратні матеріали (вата, шприц, ліки);
  • з шкіри пацієнта, що не обробленої в місці введення ін’єкції або після її ратифікації

Порушення правил безпеки на будь-якому етапі ін’єкційного введення ліки може призвести до серйозних наслідків, з яких інфільтрат і абсцес є далеко не самими серйозними.

Інші етіологічні фактори

  • Помилкове введення ліків

Введення лікарського засобу, призначеного для внутрішньовенного або підшкірного введення, в сідничний м’яз (рибоксину, хлористого кальцію та ін.). При подібному помилковому введенні препарати просто не встигають розсмоктатися або зовсім не розсмоктуються, формуючи спочатку асептичний інфільтрат, а потім і інфекційний внаслідок застою рідини в тканинах.

  • Порушення техніки проведення ін’єкції

Це використання короткої голки (наприклад, інсулінових шприців для внутрішньом’язового введення), недостатнє введення голки (на третину або наполовину), коли голка просто не доходить до м’язової тканини.

  • Тривале введення дратівливих тканини ліків (антибіотики, сульфат магнію та ін.).
  • Велика кількість ін’єкцій в одну область, часто виникає при тривалому курсі лікування
  • Великий шар підшкірної жирової клітковини у людей з вираженим ожирінням.
  • Попадання голкою в посудину, внаслідок чого утворюється значна гематома.
  • Великий шар підшкірної жирової клітковини у людей з вираженим ожирінням.
  • Попадання голкою в посудину, внаслідок чого утворюється значна гематома.
  • Занесення інфекції самим пацієнтом через руки: розчісування місця ін’єкції.
  • Гнійні інфекції шкіри
  • Пролежні
  • Зниження імунітету у осіб з імунодефіцитом, літніх пацієнтів
  • Підвищений аллергостатус
  • Аутоімунні захворювання

Найчастіші місця виникнення постін’єкційних абсцесів

Постін’єкційних абсцес сідничної області є найчастішим ускладненням уколів, оскільки саме в цю область проводять більшість внутрішньом’язових ін’єкцій. Особливість даної області полягає в добре розвиненою жировій клітковині, що служить ідеальним середовищем для розмноження потрапили в неї мікроорганізмів.

Другим місцем, де виникають постін’єкційні абсцеси, є область стегна. Дуже часто пацієнти, які вводять собі ліки самі, вибирають передню або бічну поверхню стегна для ін’єкції. Порушення правил асептики або техніки введення призводить до абсцесу м’яких тканин стегна.

Як виглядає абсцес, симптоми запалення

Виразність симптоматики Постін’єкційних абсцесу залежить від глибини запального процесу: чим він глибше, тим менш виражені видимі симптоми, але при натисканні людина відчуває значну болючість, яка непорівнянна із зовнішнім виглядом місця ін’єкції.

Постін’єкційних абсцес в класичному перебігу проявляється усіма характерними симптомами запального гнійного процесу, що протікає всередині організму:

Місцеві ознаки абсцесу

Загальні симптоми

  • Почервоніння шкіри в місці уколу
  • Припухлість
  • Хворобливість при дотику до припухлості, при натисканні. Надалі розвивається хворобливість поза дотиків до шкіри
  • Симптом флуктуації: пальці накладають на припухлість, при натисканні на шкіру пальцями однієї руки підводиться тканину і пальці на іншій руці внаслідок скупчення рідини в тканинах
  • Підвищена температура ураженої області (шкіра гаряча на дотик)
  • У запущеному випадку — генералізація процесу з формуванням внутрішніх і зовнішніх свищів, що поширюють інфекцію
  • Загальна слабкість
  • Підвищення стомлюваності
  • Зниження працездатності
  • Підвищення температури тіла (до 40С)
  • Пітливість
  • Втрата апетиту

Абсцес після уколу навіть у разі занесення інфекції формується не відразу — гнійного розплавлення передує інфільтративна стадія. Своєчасне лікування інфільтрату дозволяє запобігти утворенню гнійного вогнища. Виразність загальносоматичних проявів залежить від тяжкості і поширеності гнійного процесу: чим вони сильніші, тим більша кількість токсичних речовин потрапила в кровотік.

Особливості постін’єкційних абсцесів і ускладнення

Абсцес після ін’єкції, як і інші види абсцесів, відрізняється від інших захворювань гнійно-запального характеру наявністю пиогенной мембрани або инфильтративной капсули. Із самої назви стає зрозуміло, що гнійний запальний процес обмежений цієї капсулою від навколишніх тканин, що захищає останні від попадання інфекції. Але прогресування процесу призводить до накопичення великої кількості гною і прориву капсули. При цьому гній проникає в тканини і міжм’язові простору, формуючи обширну флегмону і Свищева ходи.

Ускладнення — найчастіше ускладнюється формуванням великої флегмони. У важких випадків можливе виникнення остеомієліту та сепсису.

Діагностика

Як правило, діагноз встановлюється вже під час першого лікарського огляду і на підставі скарг пацієнта. Для визначення ступеня вираженості абсцесу проводиться ряд досліджень: загальні аналізи сечі і крові, біохімічне дослідження крові, посів інфільтрату на мікрофлору.

При хронічному перебігу патології призначається УЗД, що дозволяє точно визначити локалізацію і масштаби запального процесу. У складних ситуаціях, з залученням в процес внутрішніх органів, проводиться магнітно-резонансна томографія або комп’ютерна томографія тканин.

Лікування абсцесу після уколу

Як лікувати абсцес після уколу? Без варіантів, слід звернутися до лікаря і якомога швидше. М’які тканини дуже швидко розплавляються некротичними масами, збільшуючи область поширення інфекції.

Хірургічне та місцеве лікування

Найефективнішим методом лікування є хірургічна некректомія з ферментативним некроліз, формуванням первинного шва і вакуумної аспірацією гнійних мас через дренажі з подальшим проточно-промивним дренуванням. Загоєння ран відбувається в 3 рази швидше, ніж при відкритому веденні.

Проточно-промивне дренування проводиться з використанням протеолітичних ферментів і гіпохлориту натрію. Крім безпосередньої функції вимивання гною з рани, даний спосіб служить профілактикою приєднання вторинної інфекції.

Використовувана раніше відкрита техніка ведення рани без формування первинного шва приводила до вторинного інфікування у кожного третього пацієнта з превалюванням синьогнійної паличок у виділеннях рани.

Абсцес після уколів на сідницях можна лікувати шляхом пункції вогнища, однак останнім часом даний спосіб втрачає актуальність через часті ускладнень у вигляді флегмон і гнійних затекло, а також переходу в хронічну стадію.

Загальне лікування

Проводиться з урахуванням тяжкості абсцесу і етіологічного збудника, висіяли з відокремлюваного рани. Застосовуються антибактеріальні препарати широкого спектра з паралельною дезінтоксикаційної та знеболюючою терапією. Тільки загальне лікування не завжди дає бажаний результат і призводить до формування великих зон некротичного ураження тканин, загрожує сепсисом. Ще древні говорили, що гній має бути випущений — в даному випадку це правило є запорукою успішного лікування.

Лікування на стадії формування інфільтрату

  • При виникненні інфільтрату слід припинити введення ліків в цю область і почати активне лікування несформованого запалення.
  • Показано фізіотерапевтичне лікування динамічними струмами, проведення електрофорезу гамма-глобуліну і протеолітичних ферментів в область запалення.
  • Інфільтрат спостерігається в динаміці: якщо після 3-4 сеансів фізіотерапії не відбувається видимого зменшення припухлості, залишається біль, а на УЗД виявляється рідинне утворення, переходять до хірургічного лікування, описаного вище.

Профілактика

Абсцес сідниці та іншої області навіть у разі успішного і швидкого лікування залишає непривабливий рубець шкіри з деформацією підшкірного жирового шару у вигляді ямки. Тому профілактика постін’єкційних ускладнень відіграє найважливішу роль:

  • Дотримання правил введення лікарських засобів. Це стосується дози, швидкості введення, кратності і сумісності ліків в одному шприці.
  • Дотримання техніки виконання ін’єкції: голка повинна практично повністю зануритися в м’які тканини і досягти м’яз.
  • Легкий масаж області ін’єкції для кращого розсмоктування препарату.
  • Виняток введення ліків в одну і ту ж точку.
  • Дотримання правил асептики і антисептики: обробка рук персоналу знезаражуючими складами, обробка шкіри в зоні ін’єкції до і після уколу антисептиком, використання одноразових, стерильних витратних матеріалів.
  • Правильне визначення топографічних точок для введення голки. Складність представляє введення ін’єкцій людям з вираженим ожирінням, у яких зовнішньо-верхній квадрант являє собою зону підшкірного жиру. У такому випадку вибирають інше місце для уколу.

Post Comment