Гайморит — запалення слизової оболонки придаткових верхньощелепних пазух носа. Виникнення цього поширеного захворювання пов’язано з перенесеними людиною вірусними, інфекційними захворюваннями, такими як грип, кір (див. Симптоми кору у дорослих), скарлатина, як ускладнення після ангіни, отиту та інших захворювань лор-органів, а також при захворюваннях коренів корінних верхніх зубів .


Останнім часом стали частішати випадки алергічного гаймориту, а також при онкологічних захворюваннях після лікування, при гельмінтозах (див. Ознаки глистів у людини) та інших хронічних захворюваннях, що знижують захисні сили організму. Лікування гаймориту антибіотиками повинно бути тільки за показниками, в комплексному лікуванні і призначається тільки лікарем.

У більшості випадків самостійне лікування не безпечно, може погіршити стан і уповільнити процес одужання. Перш за все, слід пройти обстеження у лікаря, який встановить точний діагноз, причину захворювання і призначить комплексне лікування.

Ознаки гаймориту

Якщо після деякого поліпшення стану після грипу або застуди з’явилося повторне підвищення температури тіла, погіршився загальний стан, з’явилися простреливающие болю при нахилі голови вниз, при легкому постукуванні в області гайморових пазух, можна запідозрити початок гаймориту. Приводом звернення до лікаря отоларинголога служать наступні симптоми гаймориту:

  • Закладений ніс постійно або періодично, знижено нюх.
  • Виділення з носа можуть бути як рясними, гнійними, жовто-зеленого кольору, так і прозорими, в рідкісних випадках вони можуть бути відсутні, це відбувається у випадку, якщо пазухи вже заповнені гноєм і виділення дуже густі.
  • Почуття тиску, розпирання, напруження в області пазух носа.
  • Головний біль, посилюється при нахилі тіла вперед, вниз головою.
  • Сильні болі в області чола, в області верхньощелепних пазух, вилиць, щік, локалізуючись тільки в одній половині обличчя, або при двосторонньому процесі — на всій лицьовій поверхні. При гострому процесі болі можуть бути яскраво вираженими, а при хронічному гаймориті не настільки інтенсивними, іноді людина просто відчуває болі в області очей або головні болі.
  • Температура, при гострому гаймориті вона може бути досить високою, понад 38С, при хронічному найчастіше субфебрильна або нормальна.
  • Загальний стан слабкості, підвищеної стомлюваності. Унаслідок закладеності носа, головних болів у людини порушується міцний сон, знижується апетит, з’являється почуття апатії, в’ялості, розвивається депресія.

Діагностика гаймориту

Анамнез хворого. Перед встановленням діагнозу лікар аналізує анамнез хворого, з’ясовує захворювання, які передували гаймориту (грип, ГРВІ, отит, ангіна, запалення зубів верхньої щелепи), схильність до алергічних проявів (поліноз, кропив’янка, бронхіальна астма та ін.), Непереносимість продуктів харчування, ліків. До факторів, що провокує розвиток гаймориту відносять:

  • Зниження імунітету через яких-небудь хронічних захворювань, алергічних реакцій, гельмінтозів, порушення обміну речовин.
  • Викривлення носової перегородки, що утрудняє нормальне носове дихання, вроджені аномалії анатомічних структур в порожнині носа.
  • Вазомоторний, гіпертрофічний, алергічний риніт, аденоїди у дітей.
  • Неадекватне лікування грипу, застуди, ГРВІ, риніту.
  • Захворювання та видалення зубів верхньої щелепи.

Рентгенологічна діагностика. На сьогоднішній день самим надійним методом діагностики гаймориту раніше залишається рентгенологічний, а при сучасній контрастною томографії точність діагностики збільшилася в рази. Знімок може дати інформацію про величину, обсязі пазух, їх заповнювання гноєм, повітрям. Іноді лікар рекомендує провести рентген в кількох проекціях — бічний, носо-підборіддя або лобно-носовий. При гаймориті на знімках відзначається затемнення різного характеру, це пояснюється затримкою променів середовищем, яка щільніше, ніж повітря. Однак слід пам’ятати про шкоду рентгена і КТ (збільшується ризик раку щитовидної залози та ін.), Флюорографія придаткових пазух достатньо, а променеве навантаження при цьому мінімальна.

Пункція гайморових пазух — це інформативний метод діагностики, але застарілий метод лікування гаймориту. Зважаючи можливих ускладнень (емфіземи щоки, абсцесу очниці, емболії кровоносних судин), хворобливості процедури і переходу гаймориту в хронічний запальний процес, він проводиться досить рідко.

У зв’язку із застосуванням новітніх технологій з лікування гаймориту — використання синус-катетера «ЯМІК», лазеротерапії, рослинного препарату Синуфорте (підвищувального місцевий імунітет і відмінно очищає пазухи), знизилася частота використання методу проколу носа при гаймориті для його лікування і діагностики.

Бактеріологічний посів мазка з носа — як самостійний діагностичний метод визначення гайморит це чи ні — не має важливого значення. Проведення цієї діагностики доцільно лише для вибору антибіотика при гаймориті, до якого б виявилися чутливі патогенні мікроорганізми.

Коли при гаймориті терапія антибіотиками недоцільна?

Для початку слід визначити справжню причину виникнення гаймориту, його збудника. Оскільки при деяких провокуючих факторах, що викликають гайморит, терапія антибіотиками може виявитися не тільки не ефективним, але і здатний посилювати запалення, затягувати процес одужання.

  • Якщо гайморит виникає як наслідок алергічних проявів, то в цьому випадку прийом антибіотиків не обгрунтований.
  • При хронічних риносинуситах, гайморитах, асоційованих з грибковою інфекцією, також прийом антибіотиків широкого спектру дії тільки загострює процес.
  • При вірусних інфекціях, коли при гаймориті легкого ступеня можуть допомогти промивання, інгаляції та імунотерапія, приймати антибіотики також не варто.

Коли без антибіотиків не обійтися?

А ось при гострому яскравому процесі, з високою температурою, вираженою загальною інтоксикацією організму не вірусного походження, сильними болями в пазухах носа, гнійним виділенням з носа — прийом пероральних протимікробних засобів або внутрішньом’язові ін’єкції антибіотика необхідні.

Які антибіотики найбільш ефективні?

Кращий антибіотик при гаймориті — це той, до якого з аналізу мазка виявляється чутливий збудник запалення. Якщо протягом 72 годин після прийому антибіотика видимого полегшення не настало, значить або до даного препарату у збудника сформувалася стійкість, або причина гаймориту НЕ бактеріальна, а грибкова або алергічна.

Якщо гайморит викликаний банальним стрептококом, стафілококом, гемофільної палички, то застосовують наступні групи антибіотиків:

  • Пеніциліни — найбільш кращі, оскільки дають менші побічні ефекти, легко переносяться, але у випадках важкого запального процесу, викликаного стійкими до пеніцилінів інфекціями, можуть виявитися малоефективними. Серед них виділяються Амоксицилін — (Амосін, Флемоксин Солютаб), Ампіцилін, амоксицилін з клавулановою кислотою (торгові назви Аугментин, Амоксиклав, Флемоклав Солютаб, Екоклав та ін.)
  • Макроліди — їх застосування виправдане при непереносимості препаратів пенеціллінового ряду. Торгові назви препаратів — Зітролід, Сумамед, Макропен, Кларитроміцин.
  • Цефалоспорини — ця група антибіотиків призначається при важких запаленнях і при неефективності інших протимікробних засобів. До них відносяться — Цефтриаксон, Цефотаксим, Цефуроксим та ін.
  • Фторхінолони — більшість бактерій ще не встигли сформувати стійкість до цих синтетичним препаратам, тому вони також використовуються для лікування гаймориту (протипоказані дітям). Антибіотики цього ряду — Офлоксацин, Ломефлоксацин, Ципрофлоксацин (1 покоління), Левофлоксацин (2 покоління), Моксифлоксацин (3 покоління).
  • Місцеве лікування — краплями в ніс з антибіотиком. Застосування місцевих локальних протимікробних спреїв, крапель на початку захворювання може допомогти уникнути перорального або внутрішньом’язового системного використання антибактеріальних препаратів широкого спектру дії з притаманним їм несприятливим впливом на весь організм. До таких краплях відносять ізофра, Полідекса, Фузофунгін (Биопарокс).

При виборі антибіотика слід керуватися індивідуальними особливостями пацієнта, супутнім захворюванням, можливими алергічними реакціями на нього. А найголовніше, підбір краще здійснювати з урахуванням даних мікроскопії мазка та експрес-оцінки збудника на фарбування за Грамом, інакше лікування гаймориту антибактеріальними засобами може бути не ефективним, з марною витратою часу і коштів.

Post Comment