Дана проблема стає з кожним роком все більш актуальною. Багато чоловіків, а також чимало жінок, цікавиться цим питанням. Адже захворюваність зростає, а діагностування цієї хвороби, як правило, відбувається вже на більш пізніх стадіях. А, як відомо, чим пізніше ставиться діагноз, ніж запущена хвороба, і це стосується будь-яких захворювань, тим складніше лікування і гірше прогноз.


Тому ми вважаємо за необхідне звернути вашу увагу на таку важливу проблему, адже лікування аденоми передміхурової залози (АПЖ) можливо, а на ранніх стадіях воно має набагато більшу ефективність.

У цій статті ми докладно розглянемо причини розвитку даного захворювання, фактори, що сприяють виникненню аденоми передміхурової залози, симптоми, методи діагностики, всі методи лікування від народних до новітніх методик. А також опишемо способи профілактики і ймовірні ускладнення, якщо людина вчасно не зверне увагу на що з’явилися симптоми і не звернеться до лікаря.

Синонім даного захворювання — доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), він зустрічається в медичній літературі і може бути використаний в тексті нижче. Деякі плутають це захворювання з запаленням простати (простатит), це помилка.

Простатит і аденома передміхурової залози — це різні захворювання і мають різну етіологію.

АПЖ — це доброякісна пухлина простати, яка може формуватися або із залозистого епітелію, або з строми передміхурової залози.

Анатомія передміхурової залози

Щоб краще розуміти, чому виникають певні симптоми при АПЖ, розповімо трохи про будову залози.

Передміхурова залоза (простата) знаходиться в малому тазу під сечовим міхуром у чоловіків. Вона має кулясту форму і охоплює сечівник. Макроскопічне будова — залоза складається з двох часток і перешийка. Її розміри в нормі 2 * 3 * 4 см. Заліза складається з залозистої тканини, яка зібрана в часточки і сполучної тканини (строми). Функція простати — секреторна, тобто вироблення рідини, яка необхідна для підтримки нормальної життєдіяльності сперматозоїдів.

  • 1 — сечовий міхур
  • 2 — простата
  • 3 — протока передміхурової залози
  • 4 — ампула прямої кишки
  • 5 — уретра (сечівник)
  • 6 — лобковий симфіз

Як часто трапляється захворювання

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози — це дуже поширене захворювання. Найчастіше воно розвивається у чоловіків у віці від 40 до 50 років. Рідко зустрічається і у більш молодих пацієнтів. На думку лікарів, близько 80% чоловіків рано чи пізно зустрічаються з даним захворюванням. Ризик розвитку ДГПЗ збільшується з віком.

Причини виникнення аденоми

Причиною розвитку ДГПЗ є чоловічий клімакс. Після 40 років у чоловіків відбувається гормональна перебудова в організмі. Знижується рівень андрогенів («чоловічих» гормонів) і збільшується рівень естрагенів («жіночих» гормонів). У всіх чоловіків завжди в організмі присутні одночасно андрогени і естрагени, але в період клімаксу їх баланс змінюється.

У цей період збільшується рівень естрадіолу, саме він має здатність стимулювати ріст і розмноження клітин передміхурової залози.

Фактори ризику розвитку ДГПЗ:

Згідно багаторічними спостереженнями, виявлено ряд факторів, які збільшують ризик розвитку доброякісної гіперплазії простати.

  • Вік чоловіка старше 40 років
  • Наявність ожиріння (жирова тканина — субстрат для вироблення естрагенів)
  • Наявність даного захворювання у родичів
  • Зловживання спиртними напоями
  • Куріння
  • Гіподинамія
  • Високий артеріальний тиск
  • Неправильне харчування — вживання великої кількості гострої, жирної їжі

Фактори, які не впливають на розвиток ДГПЗ:

Чи не заставлено ніякої достовірної зв’язку між частотою виникнення даного захворювання і наступних факторів:

  • Сексуальна орієнтація
  • Сексуальна активність
  • Перенесені запальні захворювання органів малого таза, у тому числі, венеричні захворювання

Симптоми аденоми

У даному розділі ми просто перелічимо можливі симптоми доброякісної гіперплазії простати, нижче вони будуть розглянуті більш докладно.

  • Часте сечовипускання (див. Причини частого сечовипускання у чоловіків)
  • Часті нічні позиви
  • Порушення сну (див. Як швидко заснути)
  • Симптом «млявою струменя»
  • Переривчасте сечовипускання
  • Відчуття неповного спорожнення сечового міхура
  • Необхідність сильної напруги м’язів живота при сечовипусканні
  • Мимовільне сечовипускання малими порціями (див. Нетримання сечі у чоловіків).

Класифікація ДГПЗ

За розташуванням:

  • Подпузирная форма — пухлина поширюється в напрямку прямої кишки.
  • Унутрипузирна форма — пухлина поширюється в напрямку сечового міхура.
  • Ретротрігональная форма — пухлина розташована під трикутником сечового міхура.

Виділяє різні стадії (ступеня) розвитку аденоми:

1 стадія — компенсована

Серед симптомів пацієнти відзначають прискорене сечовипускання, особливо вночі. Частота може становити до 10 разів на добу і (або) до 7 разів за ніч. Позиви відчуваються дуже сильно, але при цьому спостерігається затримка сечовипускання, струмінь сечі втекти з малою швидкістю, незважаючи на зусилля чоловіки. Іноді можуть спостерігатися мимовільне підтікання сечі.

Випорожнення сечового міхура відбувається за рахунок компенсаторних можливостей м’язової стінки міхура. Дана стадія може бути тривалою, до 9-10 років. Але часто зустрічається і більш інтенсивне прогресування. Після виснаження компенсаторних можливостей, настає наступна стадія.

2 стадія — субкомпенсированная

На цій стадії виникає запалення сечового міхура, що викликає появу хворобливості при сечовипусканні. Зберігається прискорене сечовипускання, частішим стає мимовільне виділення сечі. З’являється відчуття неповного випорожнення сечового міхура. Струмінь сечі стає не тільки млявою, але й переривчастою. У сечі може з’явитися домішка крові. При стресі, вживанні алкоголю або переохолодженні можливо повна відсутність сечовипускання. У цьому випадку з’являються болі в області сечового міхура, иррадиирующие в поперекову область або над лобкової кісткою.

Через те, що пацієнтові доводиться сильно напружуватися при сечовипусканні, може виникнути випадання прямої кишки або грижа. Стінки сечового міхура сильно розтягуються і виникають мішечкуваті освіти, в яких може скупчуватися до літра залишкової сечі. Якщо не застосовуються сучасні методи лікування аденоми, то настає 3 стадія захворювання.

3 стадія — декомпенсована

На цій стадії необхідно використання мочеприемника, оскільки з переповненого сечового міхура відбувається безперервне підтікання сечі по краплях. З’являються загальні симптоми — слабкість, нудота, втрата апетиту, спрага, зниження маси тіла, можуть з’явитися запори. При накопиченні в крові азотистих основ з’являється запах сечі з рота.

Обсяг залишкової сечі може досягати двох літрів, відбувається перерозтягнення стінок сечового міхура, знижується скорочувальна здатність його стінок. Виникає порушення роботи нирок. При застої сечі може розвинутися запалення сечовивідних шляхів, що проявиться підвищенням температури тіла. Хворому з цією стадією терміново потрібне лікування аденоми передміхурової залози не тільки препаратами, але й оперативне лікування.

Ускладнення при доброякісної гіперплазії передміхурової залози

Часто хворі бояться звернутися до лікаря з настільки делікатною проблемою, або переживають, що буде необхідно видалення аденоми передміхурової залози, тим самим тільки підвищують ризик виникнення ускладнень, які можуть бути небезпечні для життя.

Гостра затримка сечі

При сильному здавленні сечівника збільшеною передміхурової залозою розвивається гостра затримка сечі. Пусковими факторами також можуть стати переохолодження, гостра респіраторна інфекція, несвоєчасне спорожнення сечового міхура, стрес або вживання спиртних напоїв.

Клінічна картина гострої затримки сечі — неможливість сечовипускання при переповненому сечовому міхурі. При цьому виникають сильні болі в надлобковій області, иррадиирующие в поперек і статевий член.

Якщо пацієнту вчасно не буде надана кваліфікована медична допомога, то гостра затримка сечі може ускладнитися розвитком порушення функції нирок, гідронефрозом і комою.

При виникненні ознак гострої затримки сечі необхідно терміново звернутися в лікарню!

Запалення сечовивідних шляхів

При застої сечі або неповному спустошенні сечового міхура створюється дуже сприятливі умови для розмноження бактерій. Це може стати причиною виникнення уретриту, циститу і пієлонефриту.

Мочекам’яна хвороба

При застої сечі і високому рівні концентрації солей в сечі можливе формування мікролітів, а потім і каменів в сечовому міхурі. Вони, в свою чергу, можуть привести до закупорки сечівника, що послужить причиною для гострої затримки сечі.

Діагностика ДГПЗ

Збір скарг та анамнезу та огляд пацієнта. Пальцеве дослідження прямої кишки дозволяє визначити розмір, консистенцію передміхурової залози, болючість при пальпації або її відсутність.

Кожен чоловік старше 40 років повинен щорічно перевіряти рівень простатичного специфічного антигену, навіть якщо його нічого не турбує. Даний аналіз може допомогти в діагностиці не тільки ДГПЗ, а й раку передміхурової залози.

Лабораторні методи дослідження:

  • Біохімічний аналіз крові
  • Загальний аналіз сечі
  • Визначення простатичного специфічного антигену (ПСА, PSA) в крові.

Визначення рівня ПСА при аденомі є не тільки найважливішим методом діагностики, але й методом контролю перебігу захворювання.

Норми рівня простатичного специфічного антигену в залежності від віку чоловіка.

Вік чоловіка Рівень PSA, нг / мл
40-49 років 0-2,5
50-59 років 0-3,5
60-69 років 0-4,5
Понад 70 років 0-6,5

Інструментальні методи дослідження:

  • ТРУЗД — трансректальне ультразвукове дослідження. Дозволяє виявити збільшення передміхурової залози, вузлики в її структурі, наявність каменів у сечовому міхурі, визначити обсяг залишкової сечі.
  • Урофлоуметрія — визначення швидкості потоку сечі при сечовипусканні. У нормі вона становить 15 мл в секунду і вище. При зниженні її до 10 мл / с можна говорити про наявність перешкоди току сечі.
  • Рентгенографія — дозволяє виявити сечокам’яну хворобу і зміни чашково-мискової системи нирок.

Шкала I-PSS. Являє собою анкету з 7 питань про різні симптомах ДГПЗ. Пацієнт відповідає на кожне з них, оцінюючи наявність кожного симптому і його вираженість від 0 до 5 балів. За сумою балів лікар оцінює вірогідність наявності ДГПЗ у даного пацієнта.

Лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози

Консервативне лікування

  • α — 1 адреноблокатори. Застосовуються для відновлення або поліпшення відтоку сечі по сечівнику, так як ці препарати викликають його розширення, розслабляючи гладкі м’язи уретри.
  • Інгібітори 5-α редуктази. Вони сповільнюють ріст простати, тим самим зменшують її обсяг. Призначаються вони зазвичай, якщо обсяг аденоми дуже великий. Мають ряд серйозних побічних ефектів — еректильна дисфункція, збільшення грудних залоз і зниження лібідо.
  • Рослинні препарати — трохи зменшують симптоми захворювання, впливаючи на мускулатури сечівника, але ніяк не впливають на ріст пухлини.

Ліки не позбавляють від аденоми, а лише сповільнюють її ріст або полегшують симптоми, вилікувати її тільки лікарськими засобами не представляється можливим.

Хірургічне лікування

Існує багато різних операції, що застосовуються при аденомі передміхурової залози.

  • Відкрита простатектомія — це видалення часткою простати, порожнинна операція, проводиться під загальним наркозом. Застосовується при великій масі передміхурової залози (більше 60 гр.) І об’ємі залишкової сечі не менше 150 мл. Можливе проведення втручання в 2 етапи. Першим етапом видаляється передміхурова залоза, формується свищ до передньої черевної стінки, за яким відходить сеча в мочеприймальник. Другим етапом відновлюється нормальний відтік сечі.
  • Трансуретральна резекція (ТУР) — операція проводиться без будь-яких розрізів. Всі маніпуляції відбуваються через уретру. Умовами для проведення цього виду хірургічного лікування є — маса простати не більше 60 грам і обсяг залишкової сечі менше 150 мл. У ході трансуретральної резекції, як правило, простата видаляється не повністю і пацієнтові призначають препарати, які згодом будуть стримувати подальше зростання залози. ТУР менш інвазивне втручання в порівнянні з відкритою простатектомією. Але після цієї операції частіше зустрічаються ускладнення, наприклад, кровотеча, нетримання сечі, ретроградна еякуляція, склероз шийки сечового міхура або стеноз уретри.
  • Трансуретральна мікрохвильова терапія — через уретру вводиться катетер, через який подаються мікрохвилі. Тканина залози сильно нагрівається і коагулюється. Спосіб застосовується тільки при невеликих аденомах. У післяопераційному періоді спостерігається місцевий набряк і для виведення сечі встановлюється катетер.
  • Трансуретральна лазерна вапорізація — як випливає з назви, операція проводиться за допомогою лазера. Через сечовипускальний канал вводиться катетер, при впливі лазером на пухлину відбувається випаровування води з її клітин, що веде до їх загибелі. Простата зменшується в розмірі. Застосування методики доцільно тільки при невеликих новоутвореннях.
  • Трансуретральна голкова абляція — через цистоскоп лікар вводить голки в тканину простати. Через них подають радіочастотні хвилі. Це нагріває і руйнує тканину пухлини. Метод не застосовується при великих розмірах пухлини. Ймовірні ускладнення ті ж, що при трансуретральної мікрохвильової терапії — порушення відтоку сечі внаслідок набряку тканин.
  • Фоуксірованний ультразвук високої інтенсивності (ФУВІ) — за допомогою зонда вводиться мікроскопічна відеокамера і випромінювач ультразвукових хвиль. Ультразвук впливає термічно і руйнує тканини. Значущим ускладненням є імпотенція, яка розвивається в 1-7% випадків.
  • Балонна дилатація — за допомогою цистоскопу в уретру вводиться балон, за допомогою якого розширюють просвіт сечівника. Цей метод застосовується у випадках, коли консервативне лікування неефективне, а хірургічне лікування протипоказано. Балонна дилатація дозволяє лише зменшити симптоми, але не впливає на ріст пухлини.
  • Стентування — метод схожий на попередній, тільки в просвіт уретри вводиться стент, з його допомогою поліпшується відтік сечі. Показання до методу ті ж, що і при балонної дилятации.
  • Кріодеструкція — за допомогою цистоскопу вводиться заморожуюча головка, через яку подається рідкий азот. Тканини передміхурової залози заморожуються під дією низьких температур і руйнуються. Щоб не пошкодити низькими температурами уретру використовується зігріваючий елемент в її зоні.
  • Емболізація артерій передміхурової залози. Новітній метод, яким володіють ендоваскулярні хірурги. Через стегнову артерію за допомогою катетера досягають артерій простати. У їх просвіт подаються маленькі сфери з медичного пластику діаметром 0,1-0,4 мм. Потоком крові вони несуться в дрібні артеріоли і закупорюють їх. Тканині простати не отримують харчування і гинуть, тим самим досягається значне її зменшення.

Результат емболізації артерій передміхурової залози. Помаранчевими окружностями відзначена простата.

Неефективні методи лікування

До таких належать народні методи лікування аденоми передміхурової залози. Серед них лікування гарбузовим соком, волоськими горіхами, пихтовой водою, відваром ліщини, але вони ніяк не допоможуть позбутися від зростаючої аденоми. До них же відноситься і масаж простати при аденомі. Такі методи тільки дозволять втратити час і досягти захворюванню більш високої стадії.

Всі малоінвазивні і найбільш безпечні методи лікування можливі тільки при невеликих аденомах. А це означає, що чим раніше ви звернетеся до лікаря при появі перших симптомів захворювання, тим простіше буде вилікувати і менше буде вірогідність ускладнень.

Профілактика ДГПЗ

Є кілька методів профілактики розвитку аденоми:

Режим харчування. Харчування при аденомі має бути збалансованим, в продуктах повинно міститися багато клітковини, вітамінів і мікроелементів.

Серед корисних продуктів: Також є продукти, які рекомендується виключити з раціону:
  • Фрукти (вони повинні складати близько 50% раціону)
  • Бобові (квасоля, горох, сочевиця)
  • Дієтичне м’ясо (індичка, курка, кролик), краще щоб вони були відварені або запечені
  • Молочні продукти
  • Овочі
  • Алкоголь
  • Міцний чай, кава
  • Яйця
  • Продукти з високим рівнем тваринного білка
  • Сир
  • Спеції
  • Смажене м’ясо
  • Жирне м’ясо

Помірні фізичні навантаження. Завдяки їм не тільки зменшується венозний застій в органах малого тазу, а й допомагають зменшити масу тіла. Рекомендуються піші прогулянки на свіжому повітрі, активний відпочинок.

Регулярне відвідування уролога. Після 40 років кожен чоловік повинен 1 раз на рік відвідувати уролога і здавати аналіз на PSA. Це може допомогти в ранній діагностиці даного захворювання.

Прогноз

При своєчасному зверненні до лікаря і правильному лікуванні прогноз сприятливий. При тривалому перебігу захворюванні без медичної допомоги прогноз несприятливий. Виникають ускладнення, інфекції сечовидільної системи, утворюються камені в сечовому міхурі, розвивається гостра затримка сечі.

Також у важких випадках мається ниркова недостатність, що може призвести до смерті. Не варто забувати і про те, що є ризик малігнізації, тобто доброякісна пухлина може озлокачествляться і в такому випадку вже діагностується рак передміхурової залози.

Post Comment