Системна гіпертензія є дуже поширеним захворюванням, що вражає більше 1 мільярда людей у ​​світі (в Америці — більше 65 мільйонів).


Люди, що страждають гіпертензією, входять до групи підвищеного ризику раннього розвитку захворювань серцево-судинної системи, нирок та головного мозку.

Щорічно від ускладнень гіпертензії гине близько 7000000 чоловік. Близько 30% жителів США старше 18 років мають діагноз «Гіпертензія» різного ступеня тяжкості, частіше — хронічної форми.

Підвищений артеріальний тиск — стан, який може протікати безсимптомно протягом великого періоду часу, і пошкодження судин, викликане гіпертензивним станом, зазвичай розвивається через багато років. Тим не менш, в деяких випадках тиск у хворого може підвищуватися до критичних показників раптово і без видимих ​​причин.

Гіпертонічний криз — це стан, що характеризується значним підвищенням артеріального тиску до критичних показників з діастолічним АТ більше 120 мм рт. ст.

Раптове його до високих показників пошкоджує клітини, що вистилають стінки артерій, що стає причиною скупчення тромбоцитів і фібрину на пошкодженій ділянці. Це початковий етап утворення тромбу, який згодом може привести до закупорки судини і порушенні транспорту крові до серця або в легені.

Якщо цей стан залишити без уваги, наслідки гіпертонічного кризу у вигляді пошкодження органів-мішеней можуть включати:

  • Інсульт (див. Ознаки інсульту)
  • Втрату пам’яті, порушення свідомості
  • Сердечний приступ
  • Пошкодження очей і нирок
  • Розвиток ниркової недостатності (повна втрата ниркових функцій)
  • Розрив аорти
  • Набряк легенів
  • Еклампсію (у вагітних)

При підвищенні систолічного тиску вище 130 мм рт. ст. ймовірність ураження органів-мішеней наближається до 100%. Виняток становлять діти та вагітні жінки.

Статистика захворювання

  • Згідно зі статистикою, приблизно 3,2% пацієнтів відділення невідкладної допомоги та інтенсивної терапії надходять з діагнозом «Гіпертонічний криз».
  • Завдяки удосконаленню підходів до терапії невідкладних гіпертензивних станів, 5-річна виживаність пацієнтів, які перенесли гіпертонічний криз, підвищилася до 74%.
  • До факторів ризику варто віднести літній вік, а також темний колір шкіри. Крім того, наголошується, що у чоловіків даний стан розвивається в два рази частіше, ніж у жінок.
  • Найбільш частими ускладненнями гіпертонічного кризу є цереброваскулярні порушення (39% — ішемічний інсульт, 17% — геморагічний інсульт) і набряк легенів (25%).

Причини гіпертонічного кризу

Гіпертонічний криз — стан, що розвивається у хворих з підвищеним артеріальним тиском, які отримували неадекватне лікування. Тим не менш, відсоток розвитку цього ускладнення залишається досить низьким (в Америці — 1% на 60000000 хворих на хронічну артеріальною гіпертензією, частіше — у афроамериканців).

Причини гіпертонічного кризу включають:

  • Відмова від прийому або несвоєчасні прийом гіпотензивних препаратів
  • Вживання наркотиків (кокаїн, амфетамін), зловживання алкоголем
  • Травма голови
  • Деякі види пухлин
  • Гострий гломерулонефрит
  • Прееклампсія

Деякі оперативні втручання пацієнтам з хронічною гіпертензією можуть призвести до розвитку гіпертонічного кризу в післяопераційному періоді. До підвищеному ризику (4-35%) належать хворі кардіохірургічного профілю, які перенесли операції на великих кровоносних судинах, втручання в області голови та шиї, а також травматологічні хворі.

До вторинних факторів ризику відносяться:

  • Неправильно організований контроль показників артеріального тиску у хворих
  • Відсутність кваліфікованого лікаря-терапевта
  • Куріння
  • Осінньо-зимову пору року

Також відзначалося підвищення частоти розвитку гіпертонічного кризу у людей з низьким рівнем доходу і соціальним статусом і мінімальної медичною страховкою.

Як розпізнати у себе розвиток гіпертонічного кризу?

Дане ускладнення відноситься до розряду екстрених випадків і потенційно є загрозливим життя пацієнта. Хворий може відзначати у себе наступні характеризують гіпертонічний криз симптоми:

  • Гострий біль у грудях
  • Виражена головний біль, супроводжувана сплутаністю свідомості і розмитістю зору
  • Нудота і блювання
  • Підвищена збудливість, почуття «страху смерті»
  • Задишка, поверхневе дихання
  • Судоми
  • Носова кровотеча (причини)
  • Втрата свідомості

Симптоми гіпертонічного кризу у різних хворих можуть виявлятися у різній мірі залежно від ураження органу-мішені, а в ряді випадків криз протікає безсимптомно. Найбільш часто «тихий» гіпертонічний криз відзначається у чорношкірих чоловіків молодше 25 років.

Розвиток специфічних симптомів свідчить про початок пошкодженні різних органів. Ознаки кризу з ускладненим перебігом включають:

  • Біль у грудях (ішемія або інфаркт міокарда)
  • Біль у спині (розрив аорти)
  • Утруднене дихання (набряк легенів або застійна серцева недостатність)
  • Порушення свідомості, судоми (інсульт, енцефалопатія)

Найбільш поширеними симптомами є:

  • Головний біль — 22%
  • Носова кровотеча — 17%
  • Слабкість, непритомність — 10%
  • Психомоторне збудження — 10%
  • Біль у грудях — 9%
  • Порушення дихання — 9%

До рідко зустрічається симптомів відносяться аритмії і парестезії.

Для адекватної оцінки величини артеріального тиску необхідно проводити вимірювання на обох руках, а також використовувати правильно підібрану за розміром манжету. Визначення пульсу виробляється на верхніх і нижніх кінцівках для порівняльної оцінки стану судинної системи.

У 83% пацієнтів спостерігається пошкодження одного органу, у 14% — двох органів-мішеней, приблизно у 3% розвивається поліорганна недостатність.

Якщо ви самостійно контролюєте свій артеріальний тиск і після вимірювання виявили, що воно підвищено до 180/110 мм рт. ст. або вище, повторіть вимірювання через кілька хвилин і якщо показники залишаються колишніми, негайно викличте швидку допомогу, так як у вас, ймовірно, розвинувся гіпертонічний криз.

При появі будь-яких симптомів пошкодження будь-якого органу на тлі підвищеного артеріального тиску негайно викличте швидку допомогу або попросіть, щоб вас в найкоротший термін відвезли до лікарні.

Лікування

Перша допомога хворому

Ще до огляду фахівцем і призначення специфічного лікування хворий і його близькі можуть вжити низку заходів для зниження ризику розвитку важких ускладнень і зробити перші кроки до зниження підвищеного артеріального тиску. Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі до приїзду швидкої допомоги включає наступні дії:

  • Укласти хворого на ліжко в напівлежаче положення. Це поліпшить кровообіг в легенях і полегшить дихання;
  • При наявності хронічної гіпертензії — прийняти запропонований препарат в стандартній дозуванні незалежно від часу прийому попередньої дози. Протягом півгодини допустимо знизити тиск не більше, ніж на 30 мм рт. ст., за 1:00 — не довше, ніж на 40-60 мм рт ст .;
  • Прийняти заспокійливий препарат (валідол, корвалол, валокордин).

Перша допомога при гіпертонічному кризі здійснюється наступними таблетованими препаратами:

  • Каптоприл (капотен). Найбільш доцільні для стартової терапії кризу, надають м’який гіпотензивний ефект. У невеликих дозах не викликають серйозних побічних ефектів. Стандартна дозування — 25 мг внутрішньо до їди. Якщо через 15-30 хвилин ефект не розвинувся, допускається повторний прийом в колишній дозуванні;
  • Ніфедипін (Адалат, кордафен, Коринфар та ін.). Швидкодіючі препарати з короткочасним гіпотензивним ефектом. Слід застосовувати з обережністю, оскільки висока ймовірність різкого неконтрольованого зниження тиску. При гострого болю в серці прийом ніфедипіну заборонений, так як це може погіршити стан хворого при інфаркті міокарда. При гіпертонічному кризі використовуються рідко. Дозування — від ½ до 2 таблеток всередину (1 таблетка — 10 мг). Гіпотензивний ефект настає вже через 5 хвилин після прийому і триває 4-6 годин.
  • Колиндяни (Клофелін). В даний час майже не використовується (через великої кількості побічних ефектів) і є препаратом резерву, застосовуваним при неефективності інших ліків. Застосовується по ½ — 2 таблетки всередину (1 таблетка — 0,15 мг). Час розвитку гіпотензивного ефекту — 15-60 хвилин після прийому. Тривалість дії — до 12:00.
Коли необхідна термінова госпіталізація?

При наявності факторів ризику, хворий підлягає обов’язковій госпіталізації:

  • цукровий діабет
  • перенесений інсульт
  • ішемія або інфаркт міокарда

Пацієнти з гіпертонічним кризом, який привів до розвитку органної недостатності підлягають негайній госпіталізації у відділення інтенсивної терапії для контролю і нормалізації тиску за допомогою препаратів для внутрішньовенного введення. Крім того, таким хворим необхідно регулярно оцінювати неврологічний статус і контролювати обсяг виділеної рідини.

У таких хворих тиск необхідно знизити до прийнятних показників протягом однієї години. Мета — зниження АТ на 20-25% протягом однієї години, після чого протягом 2:00 домогтися стабілізації показників на рівні 160/100 мм рт. ст. Досягнення нормального рівня артеріального тиску повинно відбутися протягом 1-2 діб.

Правильне лікування гіпертонічного кризу в умовах відділення інтенсивної терапії або денного стаціонару спрямоване на запобігання пошкодження органів-мішеней і має на меті відновлення показників артеріального тиску до вихідних величин.

В умовах стаціонару при відсутності симптомів органної недостатності пацієнтам з діагнозом «Гіпертонічний криз» лікування проводиться за допомогою пероральних препаратів з регулярним контролем тиску через 12-24-48 годин. Не слід різко знижувати тиск, так як це може призвести до ішемії і колапсу. Загальноприйняті рекомендації передбачають дробове зниження АТ до 160/100 мм рт. ст. протягом декількох годин (до 24) за допомогою невеликих дозувань антигіпертензивних препаратів з коротким періодом дії. До таких ліків відносяться:

  • Лабеталол
  • Колиндяни
  • Каптоприл (застосовувати з обережністю через швидкого розвитку ефекту і ризику різкого падіння АТ)

Слід уникати проведення агресивної терапії гіпертензії за допомогою внутрішньовенних інфузій і високих дозувань гіпотензивних засобів, так як це може призвести до ішемії головного мозку, міокарда, нирок або стати причиною відшарування сітківки з розвитком сліпоти.

На даному етапі лікування може проводитися амбулаторно за умови, що пацієнтові будуть дані рекомендації по прийому призначених препаратів і описані випадки, при яких варто підвищити дозування прийнятих ліків або почати прийом додатковим медикаментів.

Серед швидкодіючих гіпотензивних препаратів перевага віддається таких засобів, як:

  • Лабеталол
  • Есмолол
  • Фенолдопам
  • Клевідіпін
  • Нитропруссид
  • Нікардипін

Еналаприл та інші препарати з групи інгібіторів АПФ не рекомендуються до застосування при лікуванні ускладнених форм гіпертонічного кризу. Дані рекомендації пояснюються повільним початком дії (1:00) і великою тривалістю гіпотензивного ефекту (6:00). Крім того, прийом інгібіторів АПФ може посилити тяжкість розвинулася у хворого ниркової недостатності.

Лабеталол — неселективний а1-адреноблокатор, який надає стабільне гіпотензивну дію протягом не менше 5:00. Особливістю його дії є підтримання нормального серцевого викиду і розширення периферичних судин без негативного впливу на мозковий, нирковий і коронарний кровотік. Значне поліпшення стану після застосування лабеталола відзначається в пацієнтів з гипертензионной енцефалопатією, а також він є препаратом вибору при гострому ішемічному інсульті та ішемії міокарда.

Есмолол — альфа-блокатор з дуже коротким періодом дії. Він знижує скоротність міокарда і частоту серцевих скорочень. Застосовується з обережністю при гострому інфаркті міокарда в комбінації з нітрогліцерином.

Нікардипін (Ніфедипін) — препарат з групи блокаторів кальцієвих каналів, який надає судинорозширювальну дію на судини головного мозку і серця. Перевагою використання даного препарату є покращання коронарного кровотоку, що дозволяє з успіхом застосовувати його у хворих із захворюваннями коронарних судин. Його призначення рекомендується пацієнтам з ішемічним інсультом за умови, що показники артеріального тиску перевищують вихідні.

Клевідіпін — новий препарат короткої дії з групи блокаторів кальцієвих каналів, що є селективним артеріальним вазоділатори, застосовуваним в умовах операційної та відділення інтенсивної терапії. Це альтернативний препарат, безпечний для лікування гіпертензивних станів середнього та тяжкого ступеня.

Фенолдопам — агоніст А1-дофамінових рецепторів з периферичним вазодилатирующим і діуретичним ефектом. Це швидкодіючий, добре переносимо і високоефективний препарат для внутрішньовенного застосування при лікуванні важкої гіпертензії.

Використання ніфедипіну з короткочасним ефектом на сьогодні визнано небезпечним через різкого неконтрольованого зниження артеріального тиску, що може викликати ішемію головного мозку, нирок і коронарних судин.

Нітрогліцерин — вазоділатори, що знижує навантаження на серце і нормалізує його роботу. Зазвичай застосовується в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.

Гідралазин — вазодилататор прямої дії з періодом напіввиведення близько 10:00. Частіше застосовується у вагітних жінок, тому що поліпшує матковий кровообіг (інгібітори АПФ мають тератогенну ефектом і при вагітності протипоказані).

Надалі пацієнтам, що перенесли гіпертонічний криз, необхідно продовжувати лікування гіпотензивними препаратами, як правило, в більш високому дозуванні. Після гіпертонічного кризу, купірувати в амбулаторних умовах або після виписки зі стаціонару необхідно відвідати дільничного терапевта чи кардіолога для визначення подальшої тактики лікування і підбору оптимального режиму лікування.

Прогноз

Костьольна гіпертензивного кризу є кілька підтверджених статистичних даних. Трирічна виживаність становить близько 40%.

Найчастішими причинами смерті пацієнтів є:

  • Ниркова недостатність — 39,7%
  • Інсульт — 23,8%
  • Інфаркт міокарда — 11,1%
  • Серцева недостатність — 10,3%

Багато в чому високі показники летальності пов’язані з відсутністю правильного лікування і недотриманням прописаного режиму. Лише в 6% випадків перед випискою пацієнтам були проведені всі необхідні дослідження, а в 10% випадків не було проведено жодних досліджень взагалі.

У пацієнтів з гіпертонічним кризом, не отримували лікування, смертність протягом 1 року становить 79%. При правильно проведеному лікуванні і дотриманні рекомендованого режиму 5-річна виживаність хворих, які перенесли гіпертонічний криз, перевищує 80%.

Post Comment