Зміст:


  • Зараження гонореєю
  • Симптоми у чоловіків
  • Діагностика
  • Ускладнення гонореї
  • Лікування гонореї у чоловіків
  • Зростання стійкості збудника гонореї і антибіотиків
  • Профілактика зараження гонореєю після незахищеного коїтусу
  • Міфи про зараження гонореєю

Гонорея — це інфекційне захворювання людини, що передається статевим шляхом. Збудник — гонокок, що проникає в слизові оболонки органів сечостатевої системи. Це серйозне захворювання, яке ускладнюється простатитом, запальними захворюваннями репродуктивних органів і призводить до чоловічого безпліддя.

Зараження гонореєю

Джерело захворювання — хвора людина. Захворювання передається статевим шляхом від хворого або носія інфекції. При статевому акті з хворим партнером гонококи потрапляють на слизові оболонки статевих органів, після чого відбувається їх впровадження і розвиток захворювання.

Інкубаційний період гонореї становить до 15 діб. Початкові прояви можуть відзначатися вже через 2 доби з моменту контакту з носієм інфекції. Вони проявляються у вигляді неприємних відчуттів по ходу сечівника, після чого з’являється свербіж і гнійні виділення з уретри.

Вчені занепокоєні прогресуванням цього захворювання у всьому світі. Приміром, за даними фахівців у Великобританії гонорея є лідером серед венеричних захворювань і в 2011 році число пацієнтів з невиліковною формою захворювання склало 20000 чоловік. Уряд країни був вимушений впроваджувати програму по боротьбі з цим венеричним захворюванням.

За результатами статистики 30% пацієнтів з діагнозом гонореї складають гомосексуалісти. Прогресування хвороби, а також збільшення випадків розвитку резистентності збудника до антибіотиків створює серйозну загрозу не тільки населенню Великобританії, але і всій світовій спільноті.

Симптоми у чоловіків

В середньому, перші симптоми гонореї з’являються протягом одного тижня з моменту зараження. При погіршенні імунітету, а також при лікуванні антибіотиками в нераціональної дозуванні цей період може збільшуватися і досягати 3 тижнів.

Захворювання у чоловіків протікає в двох формах: гострої і хронічної. Це розділення умовне, так як тривалість гострої фази у різних пацієнтів залежить від індивідуальних особливостей організму. Вважається, що гостра фаза триває протягом 2 місяців з моменту перших симптомів, після чого захворювання набуває хронічного перебігу.

При розвитку гонореї у чоловіків, симптоми захворювання обумовлені анатомічними особливостями будови сечостатевої системи. Першими появами інфекції є:

  • Дискомфорт, печіння і свербіж по ходу уретри, що посилюються при сечовипусканні
  • Гнійні виділення виникають спочатку тільки при натисканні на головку члена.
  • На наступних етапах хвороби виділення набувають постійний характер.
  • Висхідний поширення інфекції до задньої частини уретри призводить до розвитку ознак циститу — частих болючих позивів до сечовипускання.

Хронічний перебіг гонореї супроводжується подальшим поширенням інфекції на передміхурову залозу і яєчка. Гонорейний простатит характеризується частими позивами до сечовипускання і тривалої хворобливої ​​ерекцією. В особливо важких запущених випадках відзначається болючість в області прямої кишки при дефекації.

Поразка пахових органів проявляється у вигляді запальних захворювань яєчок. Запалення супроводжується набряком навколишніх тканин і пахових лімфовузлів. Статевий акт при цьому супроводжується хворобливими відчуттями і появою кров’янистих виділень.

Так як причиною захворювання є інфекційний агент, то його розвиток супроводжується загальними проявами інтоксикації: лихоманкою, ознобом, головним болем.

Симптоми хронічної гонореї можуть мати стертий характер, і протягом тривалого часу не викликати характерних проявів. У зв’язку з цим хворий не отримує належного лікування, і захворювання поступово прогресує, даючи розгорнуту клінічну картину лише на пізніх стадіях. Цим обумовлено почастішання ускладнень хронічної форми.

Діагностика

Для підтвердження наявності гонокока в крові користуються бактеріологічними та бактеріо- скопическое методом. Вони на виявленні збудника в мазку при мікроскопічному дослідженні та визначенні зростання гонокока при посіві на живильне середовище.

Матеріалом для забору мазків є виділення з уретри і ануса, а також секрет, що продукується передміхурової залозою і насіннєвими бульбашками.

Специфічним експрес-методом діагностики гонореї є імунофлуоресцентний метод, при якому в крові пацієнта визначаються антитіла до гонококи.

Широко поширений метод імунологічної сенсибілізації, при якому пацієнтові внутрішньошкірно вводиться білковий препарат, що містить алерген гонокока. При наявності захворювання протягом доби у пацієнта починається реакція гіперчутливості уповільненого типу. Реакція проявляється місцево. Слабопозитивний результат — діаметр гіперемії на шкірі до 10 мм. Позитивний — 11-20 мм. Достовірно позитивний — більше 20 мм.

Всім пацієнтам, що мають слабопозитивний результат і вище, призначається обстеження в повному обсязі для виявлення типу збудника і ступеня його поширення в організмі.

Ускладнення — наслідки гонореї

Через тривале стертого перебігу захворювання, розвитку ускладнень більше схильні хворі хронічною формою захворювання. Відсутність лікування на початкових етапах призводить до поширення інфекції на різні внутрішні органи хворого і формуванню в них запальних змін.

Поширеним ускладненням гонореї є приєднання вторинних інфекцій: хламідіозу, уреаплазмозу, кандидозу та інших. При їх появі клінічна картина основного захворювання доповнюється ознаками інших інфекцій, що істотно ускладнює його перебіг і утрудняє процес діагностики.

Серед важких наслідків гонореї на першому місці у чоловіків стоять:

  • простатит
  • орхоепідидиміт (запалення яєчка з придатком)

При розвитку гонорейного епідидиміту хворого турбують лихоманка, гіперемія в області мошонки, набряк і виражена болючість в паху, що посилюються при русі. Дане захворювання призводить до порушення продукції сперматозоїдів в ураженому яєчку, а при двосторонньому епідидиміті — до безпліддя.

Гонорейний простатит — найбільш часте ускладнення. Він характеризується хронічним перебігом і слабо реагує на проведене лікування. Це одна з поширених причини імпотенції та безпліддя у чоловіків у всьому світі. У міру прогресування простатиту порушення зачіпають не тільки статеві органи, але і сечовидільну систему, викликаючи звуження просвіту уретри.

Специфічним ускладненням гонореї також є гонорейний кон’юнктивіт, який може призвести до сліпоти і некротізірованих тканин ока.

Проникнення гонококів в інші внутрішні органи характеризується розвитком важкої генералізованої інфекції, для якої характерні запальні шкірні прояви, міокардит, гепатит, менінгіт.

Для лікування ускладнень застосовується посилена антибактеріальна терапія. Своєчасне виявлення ускладнень на ранньому етапі має позитивний прогноз і при правильному проведенні терапії призводить до вилікування.

Лікування гонореї

При гонореї лікування захворювання спрямоване на боротьбу зі збудником інфекції. Гонококи чутливі до антибіотиків цефалоспоринового, пеніцилінового і тетрациклінового ряду. Призначення терапевтичних доз даних препаратів має бактерицидну дію на збудника.

Показаннями для стаціонарного лікування є:

  • Ускладнений перебіг інфекції (простатит, кон’юнктивіт, епідидиміт);
  • Генералізована інфекція, сепсис;
  • Рецидивуючий перебіг гонореї;
  • Ухилення від проведення терапії.

На період лікування хворим наказується повний сексуальний спокій. Заборонені фізичні навантаження, їзда на велосипеді, тривале перебування на холоді. Хворим слід відмовитися від шкідливих звичок.

Підтримуюче лікування спрямоване на зміцнення імунітету і нормалізацію функцій внутрішніх органів при ускладненому перебігу:

  • Імуномодулятори;
  • Вітамінотерапія;
  • Нестероїдні протизапальні препарати (див. Список препаратів в статті уколи від болю в спині);
  • Гепатопротектори (див. Список таблеток для печінки).

При розвитку тяжких ускладнень і поширення запалення на інші системи організму хворим призначається посилена антибактеріальна терапія з застосуванням двох або навіть трьох антибактеріальних препаратів з різних груп.

Навіть при єдиному випадковому незахищеному статевому контакті з сексуальним партером, хворим гонореєю, ризик передачі інфекції становить 70%, це дуже заразне (контагіозне) венеричне захворювання. Тому при появі вищеперелічених симптомів слід якомога раніше звернутися до лікаря, оскільки неускладнена гонорея лікується набагато ефективніше і швидше, ніж тривало перебігає хронічна гонорея з тяжкими наслідками, ускладненнями. Терапію слід проводити обом сексуальним партнерам.

Зростання стійкості збудника гонореї і антибіотиків

ВООЗ в 2012 році висловила занепокоєння щодо збільшення випадків розвитку стійкості збудника гонореї до антибіотиків і закликала вчених до розробки альтернативних схем лікування і методів боротьби із захворюванням, лікарям ж рекомендувала раціонально застосовувати антибіотики при лікуванні гонореї.

На сьогоднішній день за даними ВООЗ гонококи володіють стійкістю до про багатьох антибіотиків, поки зберігаючи чутливість до цефалоспоринів. Більше того, в багатьох країнах Європи, а також в Японії та Австралії були виявлені збудники гонореї з розвитком стійкості і до цефалоспоринів.

Саллі Девіс, головний експерт з охорони здоров’я Великобританії, на початку 2013 року уточнила, що в 80% випадках збудник гонореї стійкий до тетрациклінів.

Фахівці із США запропонували 2 нових схеми комбінованої терапії. У випробуваннях брало участь понад 400 осіб різного віку (16-60 років) з важкими запущеними формами. Їх розділили на 2 групи, які отримували різні методи лікування. Найчастішими побічними ефектами у пацієнтів були — болі в животі, нудота, пронос. Результати цих клінічних випробувань нових схем лікування генітальної гонореї були озвучені на 20-й конференції (в Австрії у Відні) Міжнародного товариства досліджень ЗПСШ:

  • 100% ефективність показало використання в лікуванні прийому Азитроміцину перорально (Сумамед, Азитрокс, Азіцід, Хемомицин, Зі-фактор, Екомед) + ін’єкції Гентамицина.
  • 99,5% ефективність показало застосування комбінації прийому всередину Азитроміцину і геміфлоксаціна.
  • 100% ефективність показали ці режими терапії при ураженні гонококком слизових ротоглотки і прямої кишки.

Стандартні рекомендації Центрів з контролю і профілактики захворювань США (CDC) з лікування гонореї були наступними: прийом всередину Азитроміцину (Сумамед) або доксіцілін в поєднанні з ін’єкціями Цефтріаксона. Тепер нові 2 режиму терапії будуть пропонуватися у разі наявності алергії у хворого до цефалоспоринів або лікарської стійкості до них і до тетрацикліну. Проведені випробування надихнули фахівців, оскільки результати показали ефективність нових схем лікування в умовах зростаючого рівня антибіотикостійкість форм гонореї в останнє десятиліття.

Профілактика зараження гонореєю після незахищеного коїтусу

Профілактика гонореї припускає застосування презервативів як бар’єрних методів захисту від інфекції. При незахищеному статевому акті чоловікам рекомендується помочитися, щоб промити уретру, після чого вимити статевий член з милом і обробити Мірамістином або слабким розчином марганцівки. Мірамістин в 10 разів скорочує ризик зараження трихомоніазом, гонореєю, сифілісом та ін. Статевими інфекціями.

До заходів профілактики також відноситься дотримання правил особистої гігієни, використання індивідуальних туалетного приладдя, обов’язкове миття рук після дефекації і сечовипускання.

При перших же ознаках інфекції хворому необхідно звернутися до лікаря для проведення діагностики та призначення необхідного обсягу лікування. Застосування народних засобів при гонореї, поряд з тривалою відсутністю лікування, може призвести до тяжких ускладнень.

Міфи про зараження гонореєю

І трохи про міфи, які придумують чоловіки дружин або подруг у своє виправдання, коли у них виявляється гонококові інфекції.

Міф 1 — Користувався в лазні мочалкою одного

Це неможливо. Гонорея в більшості випадків передається від хворої до здорової людини статевим шляхом, причому незалежно від характеру статевого контакту (генітальний-анальний, традиційний, петтінг).

Міф 2 — Заразився в громадському туалеті, присівши на унітаз

Також неможливо, з тієї ж причини. Існують описи випадків «побутового зараження», проте достовірність викликає сильні сумніви, «підчепити» живий гонокок в туалеті практично неможливо. Ще одним можливим шляхом зараження гонореєю крім статевого контакту (це стосується тільки жінок) є передача інфекції від хворої жінки дитині при народженні.

Міф 3 — Вкусила вулична бродячий собака

Зараження від тварин неможливо. У собак може зустрічається Neisseria canis, цей збудник є найближчим родичем людського збудника гонореї Neisseria gonorrhoeae, але справжньої гонореєю собаки не хворіють.

Міф 4 — Здавав кров з вени в поліклініці і заразився

Неможливо. Збудник гонореї поза людського організму швидко гине, він вкрай нестійкий у зовнішньому середовищі, гине при попаданні прямих сонячних променів, і нагріванні до 56С. Коли відбувається забір крові в медичних установах застосовуються дезінфікуючі засоби, що згубно діє на збудника гонореї. Температуру нижче 36С (температуру тіла людини) гонокок погано переносить, а при 18С гине.

Міф 5 — Попил напій, пиво, каву з чужої гуртки

Це неможливо, ні через питво, ні через їжу і спільний посуд заразиться гонореєю можна.

Міф 6 — Кожен день їжджу в метро, ​​брудні поручні — маса інфекцій

Це неможливо. Збудник гонореї здатний до життєдіяльності тільки у вологому середовищі, при сухості зовнішнього середовища він гине. Така нестійкість бактерії у зовнішньому середовищі і пояснює те, що ймовірність зараження через будь-які предмети дуже малоймовірна, для подальшої життєдіяльності йому потрібно лише людське тіло, тому його передача можлива тільки при близькому безпосередньому контакті з джерелом зараження — носієм гонореї, хворою людиною.

Міф 7 — У мене до тебе була кохана дівчина і гонорея «дісталася» від неї

Таке пояснення можливо, якщо «колишня кохана дівчина» була у чоловіка недавно. Перші симптоми гонореї виникають протягом перших 1-2 тижнів після зараження і не помітити їх неможливо. Хронічною гонореєю прийнято вважати уповільнений запальний процес, який триває понад 2 місяців. Крім того, при провокують факторах (переохолодження, не дотримання гігієни) виникає рецидив (загострення) з усіма характерними симптомами, не відчувати які неможливо — гнійні виділення з статевого члена, свербіж, біль, печіння при сечовипусканні.

Post Comment