Зміст:

  • Причини розвитку СДУГ
  • Як проявляється гіперактивність
  • Діагностичні критерії СДУГ
  • Лікування СДУГ
  • Рекомендації для батьків
  • Рекомендації для педагогів

Дуже часто буває так, що батьки скаржаться на те, що їхня дитина непосидючий, не слухається, ні секунди не сидить на місці, йому дуже важко хоч скільки-то посидіти спокійно і займатися справою. Чи може це бути просто особливістю характеру дитини, невихованістю або це патологічний стан, який вимагає корекції?


Часто у таких дітей психологи в результаті діагностики визначають наявність синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ). Нижче ми опишемо причини гіперактивності, чому проявляється даний синдром, які існують критерії для діагностики цієї патології, як лікувати гіперактивність і наведемо низку порад для батьків і педагогів.

СДУГ — стійке поведінковий розлад з дебютом у дитячому віці, що виявляється імпульсивністю, важкою керованістю, зниженням концентрації уваги і рядом інших симптомів.

Трохи історії

Ще в XIX столітті німецький психоневролог Г. Хоффман вперше описав надто рухомого і активного дитини, прозвавши його «Непоседа Філом». З 60-х років XX століття подібний стан стали вважати патологічним і називали мінімальними порушеннями діяльності головного мозку. У 80-х роках це захворювання отримало своє місце в міжнародній класифікації хвороб і стало називатися СДУГ.

Причини розвитку СДУГ

Несприятливі чинники перебігу вагітності:

  • Гіпоксія плоду
  • Загроза переривання вагітності
  • Стреси під час вагітності
  • Неправильне харчування під час вагітності
  • Куріння

Несприятливі чинники в пологах:

  • Затяжні пологи
  • Стрімкі пологи
  • Стимуляція пологової діяльності
  • Недоношеність (пологи до 38 тижнів вагітності)

Інші чинники:

  • Наявність у дитини неврологічних захворювань
  • Конфліктні ситуації в сім’ї, напружені відносини між батьками
  • Зайва строгість щодо дитини
  • Отруєння важкими металами, наприклад, свинцем
  • Деяку роль також відіграє і неправильне харчування дитини

Існує думка, що травми шийного відділу хребта є причиною СДУГ, це помилка.

Якщо у дитини є поєднання декількох факторів розвитку захворювання, то ризик розвитку синдрому гіперактивності у таких дітей збільшується.

Класифікація СДУГ

Залежно від домінуючих ознак гіперактивності виділяють три типи захворювання:

  • Синдром гіперактивності без дефіциту уваги
  • Синдром дефіциту уваги без гіперактивності
  • Сидром гіперактивності, що поєднується з дефіцитом уваги — цей тип захворювання зустрічається найчастіше.

Як проявляється гіперактивність

Поширеність захворювання — 4-5% серед дітей. Хлопчики страждають СДУГ приблизно в 6 разів частіше дівчаток.

Розглянемо, чим і в якому віці може виявлятися гіперактивність у дітей. Симптоми вперше можуть з’явитися ще до року. У цьому віці такі діти можуть відрізнятися зайвої збудливістю, можуть занадто бурхливо реагувати на різні маніпуляції, на яскраве світло, звук. У них часто є порушення сну — вони насилу засинають, часто прокидаються, період неспання збільшений. У фізичному розвитку вони можуть трохи відставати від однолітків (на 1-1,5 місяці). Розвиток мови також може бути запізнілим.

Подібні симптоми можуть бути і при багатьох інших захворюваннях, тому при їх наявності не варто самостійно робити висновки про причини їх появи. Слід звернутися до лікаря для своєчасної діагностики захворювання.

Також не слід відносити до патології, якщо один із симптомів з’являються лише зрідка. Цілком нормально, якщо у дитини збився режим, і він не може заснути в звичайне для нього час або просто захопився грою і виявляється засипати. Причин для капризів у дитини може бути багато, починаючи від прорізуються зубів, закінчуючи порушеннями в дієті дитини.

Вже приблизно в 2-3 роки з’являються виразні симптоми, але більшість батьків їх не помічає або вважає подібні прояви нормою. Природно, що це не служить для них приводом для звернення до лікаря, а дарма, адже чим раніше виявити проблему, тим простіше з нею буде впоратися. У цьому віці вже може проявлятися непосидючість, можна відзначити зайва кількість рухів у дитини, руху ці хаотичні. Фахівець може визначити затримку мовного розвитку, а потім і наявність «моторної ніяковості».

Часто саме у віці 3 років батьки можуть звернути увагу на стан дитини. Саме в 3 роки починається черговий вікової криза у дитини, коли він усвідомлює своє Я, досліджує межі дозволеного, у зв’язку, з чим стає дуже впертим, примхливим, це нормальний період психічного розвитку дитини, але при цьому у дітей з СДУГ всі ознаки загострюються.

Також у цей період багатьох дітей віддають в садок, де за ними спостерігають інші люди і вони часто і говорять батькам про те, що їхня дитина непосидючий, неуважний, не слухається вихователів, його неможливо укласти спати. Це і може бути першим дзвіночком для батьків, щоб вони звернулися до фахівця. У цьому віці йде інтенсивний розвиток пам’яті та уваги, у дітей із СДУГ воно йде повільніше.

Так як у дитини з СДУГ нервова система не справляється зі збільшенням вимог, фізичних, психічних навантажень, то погіршення може спостерігатися у дітей дошкільного віку (у віці 5-5,5 років). У цей час у дитячому садку у дітей починаються підготовчі заняття, які вимагають концентрації уваги, здатності деякий час сидіти на одному місці і слухати дорослого.

Психічний розвиток таких дітей відстає, це може проявлятися в заниженій самооцінці, неврівноваженістю, запальністю. Такі діти можуть скаржитися на головні болі, у них можуть бути нервові тики, у них з’являються фобії (страхи). У деяких діагностується енурез.

У дітей шкільного віку, незважаючи на збереження інтелекту, погана успішність. Вони неуважні на уроках, їм складно чимось захопитися. Вони насилу знаходять спільну мову з однолітками, такі діти схильні до конфліктів. Через нетерпимості у них рідко бувають хороші відносини з однокласниками і вчителями. Такі діти не здатні оцінювати наслідки своїх вчинків, вони дуже імпульсивні, часто — агресивні, що за відсутності діагностики та лікування згодом може привести до асоціальної поведінки.

Чим раніше почати лікування гіперактивності, тим меншими наслідками можна обійтися.

Діагностичні критерії СДУГ

Застосовувати їх доцільно не раніше 6 років. Для встановлення діагнозу СДУГ у віці 6-17 років достатньо 6 збігів, для осіб старше 17 років — 5 збігів. Ці критерії можуть і навіть повинні бути присутніми у дитини з СДУГ і більш ранньому віці.

Критерії, що відносяться до проявів гіперактивності:

  • Неспокійні рухи руками і ногами.
  • Сидячи на стільці, постійно крутиться, крутиться.
  • У ситуаціях, коли потрібно залишатися на одному місці — встає, іде.
  • Наявність безцільних рухів — стрибає, бігає, крутиться тоді, коли це не доречно й не потрібно.
  • Неможливість тихо посидіти і чимось спокійно позайматися.
  • Постійно знаходиться в русі.
  • Надто балакучий.
  • Відповідає на питання, не дослухавши його до кінця.
  • Не може дочекатися своєї черги або це дається йому з великими труднощами.
  • Постійно втручається в чужу гру, розмова.
  • Під час сну постійно перевертається, скидає ковдру, бгає простирадло.

Критерії, що відносяться до проявів дефіциту уваги:

  • Неможливість утримувати увагу на дрібних деталях, допускає помилки в школі через недбалість і неуважність.
  • Не може сконцентрувати увагу під час гри або при виконанні завдання.
  • При розмові з дитиною створюється враження, що він вас не слухає.
  • Не може до кінця виконати завдання, уроки, домашні справи, при цьому така поведінка не пов’язано з протестами дитини.
  • Дитині складно організувати самостійну діяльність.
  • Свідомо уникає будь-яких завдань, роботи, де потрібна фіксувати увагу.
  • Дитина часто втрачає свої речі.
  • Легко відволікається на зовнішні подразники.
  • Відрізняється забудькуватістю в різних повсякденних ситуаціях.
  • Є схильність до деструктивної поведінки, часто ламає що-небудь, при цьому заперечує свою причетність.

При підозрі у дитини СДВГ батькам необхідно звернутися до лікаря невролога для консультації та обстеження. Часто під маскою СДУГ може ховатися інше серйозне захворювання. Диференціювання діагнозу проводить тільки лікар.

Лікування СДУГ

Корекція гіперактивності повинна проводитися за допомогою декількох методик, серед яких є медикаментозні і немедикаментозні. Переважно використовуються немедикаментозні способи лікування. Лікарські засоби використовуються у випадку, якщо всі інші методи виявилися неефективними. Основні напрямки корекції СДУГ:

Правильна рухова активність

Дітям з СДУГ не можна займатися спортивними іграми зі змагальним елементів, так як вони можуть посилити прояви захворювання. Також не рекомендуються гри з показовими виступами і зі статичними навантаженнями. Корисними ж виявляться легкі аеробні тренування, наприклад, плавання, лижний спорт, їзда на велосипеді.

Заняття з психологом

Існують різні методики, що дозволяють зменшити тривожність, підвищити комунікабельність дитини. Психолог може моделювати різні ситуації успіху, допомогти підібрати сферу діяльності для дитини, в якій він буде себе впевнено почувати. Даються вправи на розвиток мовлення, пам’яті, уваги. При серйозних порушеннях мови рекомендуються заняття з логопедом. Також корисно буває змінити дитині оточення, при позитивних зрушеннях в лікуванні, в новому оточенні до дитині швидше сформується хороше ставлення.

Сімейна психотерапія

Проблема дитини накладає свій відбиток і на батьків, особливо на матір дитини, яка найчастіше з ним контактує. У таких жінок в 5 разів частіше виявляється депресія, вони дратівливі, імпульсивні, нетерпимі. Сімейна психотерапія допоможе дитині швидше позбутися СДУГ.

Релаксація

Релаксаційні аутотренінги надають сприятливий вплив на таких дітей, так як нормалізують діяльність центральної і периферичної нервової системи, стимулюють резервну діяльність кори головного мозку.

Поведінкова корекція

Змінюватися повинен не тільки дитина, але і дорослі, які оточують його. Діти з СДУГ мають дуже високий поріг до негативним емоціям, тому вони несприйнятливі до заборонам, покаранням, але при цьому дуже легко відгукуються на позитивні емоції, їх набагато ефективніше хвалити за хороші вчинки, ніж лаяти за погані. З такою дитиною треба звести до мінімуму заборони і відмову. Звичайно, не потрібно виходити за рамки розумного. Заборонятися повинно тільки те, що може бути небезпечно або шкідливо для дитини. Відносини з такою дитиною треба будувати на взаєморозумінні і довірі. Важливий і мікроклімат у родині. Батькам потрібно також звести до мінімуму і сварки між собою, тим більше не сваритися при дитині! Важливо проводити дозвілля всією сім’єю. Дитині потрібно допомогти організувати режим і місце для занять.

Медикаментозна терапія

У США активно застосовуються психостимулятори для корекції СДУГ. Вони дуже ефективні, але мають багато побічних ефектів, через що прийнято рішення про те, що подібна терапія проводиться при неефективності інших методів.

У Росії психостимулятори заборонені до використання при СДУГ. Замість них пробують використовувати ноотропні препарати для поліпшення метаболічних процесів головного мозку, але доказової бази до використання натрапив при СДУГ немає.

Рекомендації для батьків

  • Використовуйте позитивну модель виховання — частіше вистачить дитини, коли він цього заслуговуєте. Будьте уважніші, заохочуйте навіть незначні успіхи, частіше використовуйте слово «так», ніж «ні» і «не можна».
  • Придумайте йому щоденні доручення по будинку, не виконуйте їх за нього (застелити ліжко, помити посуд після вечері або винести сміття).
  • Заведіть блокнот, де разом з дитиною будете описувати щовечора його успіхи за день.
  • Не завищувати і не занижуйте вимоги до дитини, ставте перед ним завдання, які відповідають його здібностям, за виконання цих завдань хваліть.
  • Визначте для нього чіткі рамки — що можна і що не можна робити. Дитина з СДУГ повинен вчитися справлятися зі звичайними для його віку труднощами. Не слід формувати йому «тепличні» умови.
  • Просіть дитини про що-небудь, не наказуйте йому.
  • Якщо ваша дитина зухвало поводиться, це означає, що він хоче привернути вашу увагу, але не знає як інакше це зробити. Проводьте з ним більше часу.
  • Будинки повинен бути чіткий розпорядок дня. Дотримуватися його повинен не тільки дитина, а й дорослі!
  • Не ходіть з дитиною в надто людні місця, в торгові центри, на ринок. Це може його перезбудити.
  • Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це викликає надмірну рухову активність і знижує можливість самоконтролю.
  • Не давайте довго сидіти біля телевізора, введіть режим перегляду мультфільмів, як довго і в який час, чітко дотримуйтесь його.
  • Будь-які обмеження і правила, які ви вводите повинні бути здійсненні, перед тим як ввести їх подумайте, чи точно ви зможете їх виконати. Наприклад, не варто говорити дитині, що він буде дивитися телевізор раз на тиждень, ви все одно не зможете завжди виконувати це правило і самі перші здастеся. У такому випадку все, що ви вимагаєте, всі ваші правила будуть знецінені.
  • Налагодьте режим сну. Дитина повинна лягати спати і прокидатися в один час. Він повинен висипатися. Інакше у дитини знижується самоконтроль, а до вечора ви можете побачити його некерованим.
  • Учіть дитину себе контролювати, думати про наслідки своїх дій.
  • Будьте спокійні, як би це не було важко. Ви — приклад для вашої дитини.
  • Дітям важливо усвідомлювати свою значимість, бути успішними в чомусь. Допоможіть йому вибрати якусь область діяльності, в якій він зможе розкрити свої здібності і буде процвітати.

Рекомендації для педагогів

  • Винагороджуйте дитину навіть за маленькі успіхи, усна похвала теж багато значить.
  • Під час уроку влаштовуйте пару раз хвилинку активного відпочинку, встаньте і зробіть невелику зарядку.
  • Розклад занять повинен бути постійним.
  • У класі не повинно бути відволікаючих предметів, картин, виробів, стендів.
  • До гіперактивним дітям потрібен індивідуальний підхід, не варто взагалі до дітей ставитися як до маси, всі вони різні, до кожного потрібен різний підхід, а дітям з СДУГ це необхідно ще більше.
  • Такі діти повинні перебувати в центрі класу, навпаки дошки, на перших-других рядах, вони завжди повинні бути видні вчителю і мати можливість швидко привернути його увагу.
  • Залучайте такої дитини до активних дій під час уроку — попросіть вимити дошку, зібрати зошити або роздати їх.
  • Уникайте одноманітності та монотонності на уроках. Вводите творчий елемент, мотивуйте дітей, зробіть так, щоб урок був цікавий, а не був просто обов’язковими кількома десятками хвилин. Це корисно для всіх дітей, так набагато краще засвоїться матеріал, і діти знову захочуть до вас на урок.
  • Великі завдання розбивайте на кілька менших, контролюйте виконання кожної з частин.
  • Не завищувати і не занижуйте вимоги до дитини.
  • Створюйте дитині «ситуацію успіху», таку, в якій він зможе проявити себе.
  • Допомагайте дитині адаптуватися в колективі, навчайте його соціальним правилам і нормам, допоможіть йому налагодити контакт з однолітками.

Post Comment