Зміст:


  • Анатомія вуха
  • Причини отиту
  • Збудники захворювання
  • Клінічна картина — симптоми отиту
  • Загальні принципи діагностики
  • Лікування зовнішнього отиту
  • Лікування середнього отиту та лабіринтиту у дорослих
  • Профілактика отиту

Отит — це запалення вуха, узагальнюючий термін для будь-яких інфекційних процесів в органі слуху. Залежно від ураженого відділу вуха, виділяють зовнішній, середній і внутрішній отит (лабіринтит). Отит зустрічається часто. Десять відсотків населення Землі протягом життя хворіли зовнішнім отитом.

Щорічно в світі реєструється 709 000 000 нових випадків захворювання гострим середнім отитом. Більше половини цих епізодів припадає на дітей до 5 років, проте дорослі також страждають запаленням середнього вуха. Лабіринтит, як правило, є ускладненням середнього отиту і виникає порівняно рідко.

Анатомія вуха

Для кращого розуміння викладається теми необхідно коротко пригадати анатомію органа слуху.
Складовими частинами зовнішнього вуха є вушна раковина і слуховий прохід. Роль зовнішнього вуха — уловлювання звукової хвилі та проведення її до барабанної перетинки.

Середнє вухо — це барабанна перетинка, барабанна порожнина, яка містить ланцюжок слухових кісточок, і слухова труба.

У барабанної порожнини відбувається посилення звукових коливань, після чого звукова хвиля слід до внутрішнього вуха. Функція слухової труби, що з’єднує носоглотку і середнє вухо, — вентиляція барабанної порожнини.

Внутрішнє вухо містить так звану «равлика» — складний чутливий орган, в якому звукові коливання перетворюються в електричний сигнал. Електричний імпульс слід по слуховому нерву в головний мозок, несучи закодовану інформацію про звук.

Зовнішній отит

Зовнішній отит — це запалення слухового проходу. Він може бути дифузним, а може протікати у вигляді фурункула. При дифузному зовнішньому отиті уражається шкіра всього слухового проходу. Фурункул — це обмежене запалення шкіри зовнішнього вуха.

Середній отит

При середньому отиті запальний процес відбувається в барабанної порожнини. Існує безліч форм і варіантів перебігу цієї хвороби. Він може бути катаральним і гнійним, перфоративні і неперфоратівном, гострим і хронічним. При отиті можуть розвиватися ускладнення.

До найбільш поширених ускладнень середнього отиту відносять мастоїдит (запалення завушній частині скроневої кістки), менінгіт (запалення оболонок головного мозку), абсцес (гнійник) мозку, лабіринтит.

Лабіринтит

Внутрішній отит майже ніколи не буває самостійним захворюванням. Практично завжди він є ускладненням запалення середнього вуха. На відміну від інших видів отиту його основним симптомом є не біль, а зниження слуху і запаморочення.

Причини отиту

  • Після потрапляння забрудненої води — найчастіше зовнішній отит виникає після попадання у вухо води, що містить збудника хвороби. Саме тому друга назва цієї хвороби — «вухо плавця».
  • Травма шкіри зовнішнього слухового проходу — крім наявності у воді інфекції повинні бути і місцеві умови, що призводять до розвитку запалення: мікротріщини шкіри і т.д. Інакше кожен наш контакт з накопичений водою закінчувався б розвитком запалення у вусі.
  • Ускладнення ГРВІ, гаймориту — в цьому випадку збудник середнього отиту проникає в барабанну порожнину зовсім з іншого боку, так званим рінотубарним шляхом, тобто через слухову трубу. Зазвичай інфекція потрапляє у вухо з носа, коли людина хворіє на ГРВІ, нежиттю або гайморитом. При важко протекающем запаленні середнього вуха інфекція може поширитися на внутрішнє вухо.
  • При інфекційних захворюваннях, хворобах нирок, цукровому діабеті, переохолодженні на фоні зниженого імунітету зростає ризик розвитку запалення в середньому вусі. Сморкание через 2 ніздрі (неправильне), кашель і чхання підвищують тиск у носоглотці, що призводить до потрапляння інфікованої слизу в порожнину середнього вуха.
  • Механічне видалення вушної сірки — вона є захисним бар’єром від інфекцій.
  • Висока температура повітря і висока вологість.
  • Попадання в вушну раковину чужорідних об’єктів.
  • Використання слухових апаратів.
  • Такі захворювання, як себорейний дерматит на обличчі, екзема, псоріаз.
  • Причинами розвитку гострого середнього отиту є також генетична схильність, імунодефіцитні стани, ВІЛ-інфекція.

Збудники захворювання

Збудниками зовнішнього отиту можуть бути бактерії або гриби. Особливо часто зустрічаються в слуховому проході такі мікроорганізми, як синьогнійна паличка і стафілокок. Для грибів роду Candida і Aspergillus шкіра слухового проходу взагалі одне з улюблених місць в організмі: там темно, а після купання ще й волого.

Збудниками середнього отиту, а значить і внутрішнього, можуть бути віруси і бактерії. Грибкове ураження середнього вуха також зустрічається, але набагато рідше, ніж зовнішнього. Найчастіші бактеріальні збудники середнього отиту — пневмокок, гемофільна паличка, моракселла.

Клінічна картина — симптоми отиту

  • Біль — це основний симптом отиту. Інтенсивність болю може бути різною:
    • від ледь відчутною до нестерпної
    • характер — пульсуючий, стріляючий

    Дуже складно, найчастіше неможливо самостійно відрізнити больові відчуття при зовнішньому отиті від больових відчуттів при запаленні середнього вуха. Єдиною зачіпкою може стати той факт, що при зовнішньому отиті біль повинна відчуватися при торканні шкіри на вході в слуховий прохід.

  • Зниження слуху — симптом непостійний. Він може бути присутнім як при зовнішньому отиті, так і при середньому, може бути відсутнім при обох цих формах запалення вуха.
  • Підвищення температури — найчастіше відбувається підвищення температури тіла, проте, це також необов’язковий ознака.
  • Виділення з вуха при зовнішньому отиті бувають практично завжди. Адже ніщо не заважає запальної рідини виділятися назовні.

При середньому отиті, якщо в барабанної перетинки не утворилася перфорація (отвір), виділень їх вуха не буває. Генетично з слухового проходу починається після появи повідомлення між середнім вухом і слуховим проходом.

Акцентую увагу на тому, що перфорація може не утворитися навіть при гнійному отиті. Пацієнти, що страждають отитом, часто запитують, куди подінеться гній, якщо він не прорветься назовні? Все дуже просто — він вийде через слухову трубу.

  • Вушний шум (див. Причини шуму у вухах), закладеність вуха можливі при будь-якій формі захворювання.
  • При розвитку запалення внутрішнього вуха може з’являтися запаморочення (причини).

Гострий середній отит протікає в 3 стадії:

Гострий катаральний отит — хворий відчуває сильний біль, що підсилюється до ночі, при кашлі, чханні, вона може віддавати в скроню, зуби, бути колючої, пульсуючою, свердлувальної, знижується слух, апетит, з’являється слабкість і висока температура до 39С.

Гострий гнійний отит — відбувається скупчення гною в порожнині середнього вуха з наступною перфорацією і гноетечением, яке може бути на 2-3 день хвороби. У цьому періоді температура падає, біль знижується, лікар може призвести маленький прокол (парацентез), якщо не стався самостійний розрив барабанної перетинки.

Відновлювальна стадія — генетично припиняється, дефект барабанної перетинки закривається (зрощення країв), слух протягом 2-3 тижнів відновлюється.

Загальні принципи діагностики

У більшості випадків діагностика гострого отиту не викликає труднощів. Високотехнологічні методи дослідження бувають потрібні нечасто, вухо непогано обозримо оком. Лікар оглядає барабанну перетинку налобним рефлектором (дзеркало з отвором посередині) через вушну воронку або спеціальним оптичним приладом — отоскопом.

Цікавий пристрій для діагностики отиту розробила знаменита корпорація Apple. Воно являє собою отоскопічного насадку для камери телефону. Передбачається, що за допомогою цього гаджета батьки зможуть фотографувати барабанну перетинку дитини (або свою власну) і відсилати фотографії для консультації свого лікаря.

Діагностика зовнішнього отиту

Оглядаючи вухо пацієнта, страждаючого зовнішнім отитом, лікар бачить почервоніння шкіри, звуження слухового проходу і наявність рідких виділень в його просвіті. Ступінь звуження слухового проходу може бути такою, що барабанну перетинку не видно взагалі. При запаленні зовнішнього вуха інших обстежень крім огляду зазвичай не потрібно.

Діагностика середнього отиту та лабіринтиту

При гострому запаленні середнього вуха основним способом встановлення діагнозу також є огляд. Основними ознаками, що дозволяють поставити діагноз «гострий середній отит», є почервоніння барабанної перетинки, обмеження її рухливості, наявність перфорації.

  • Як перевіряється рухливість барабанної перетинки?

Людину просять надути щоки, не відкриваючи рота, тобто «продути вуха». Це прийом називається маневром Вальсальви по імені італійського анатома, жив на рубежі 17 і 18 століть. Він широко застосовується водолазами і дайверами для вирівнювання тиску в барабанній порожнині при глибоководному узвозі.

Коли струмінь повітря потрапляє в порожнину середнього вуха, барабанна перетинка трохи рухається і це помітно оком. Якщо барабанна порожнина заповнена запальної рідиною, ніякої повітря в неї не потрапить і руху барабанної перетинки не буде. Після появи гноетечения з вуха, лікар може спостерігати наявність перфорації в барабанної перетинки.

  • Аудіометрія

Іноді для уточнення характеру хвороби може знадобитися аудіометрія (дослідження слуху на апараті) або тімпанометрія (вимірювання тиску всередині вуха). Однак ці методи обстеження слуху частіше застосовуються при хронічному отиті.

Діагноз лабіринтиту зазвичай ставиться, коли на тлі протікає середнього отиту раптово різко падає гострота слуху і з’являється запаморочення. Аудіометрія в такій ситуації обов’язкове. Також потрібен огляд невропатолога і консультація окуліста.

  • КТ і рентгенографія

Необхідність у рентгенологічних дослідженнях виникає, коли є підозра на ускладнення хвороби — мастоїдит або внутрішньочерепний поширення інфекції. На щастя, такі випадки рідкісні. У ситуації, коли підозрюється розвиток ускладнень, зазвичай виконується комп’ютерна томографія скроневих кісток і головного мозку.

  • Бактеріальний посів

Чи потрібен при отиті мазок на визначення бактеріальної флори? Однозначну відповідь на це питання дати непросто. Проблема полягає в тому, що через особливості культивації бактерій відповідь даного обстеження буде отримано через 6-7 днів після забору мазка, тобто до часу, коли отит вже практично пройде. Більш того, при середньому отиті без перфорації мазок непотрібний, оскільки мікроби знаходяться за барабанною перетинкою.

І все ж мазок краще робити. У тому випадку, якщо застосування ліки першої лінії не принесе одужання, отримавши результати бактеріального дослідження, можна буде скорегувати лікування.

Лікування зовнішнього отиту

Основний засіб лікування зовнішнього отиту у дорослих — вушні краплі. Якщо у людини немає імунодефіциту (ВІЛ-інфекція, цукровий діабет), антибіотик в таблетках, як правило, не потрібен.

Вушні краплі можуть містити тільки антибактеріальний препарат або бути комбінованими — мати в складі антибіотик і протизапальну речовину. Курс лікування займає 5-7 днів. Найбільш часто для терапії зовнішнього отиту застосовуються:

Антибіотики:

  • Ципрофарм (Україна, ципрофлоксацину гідрохлорид)
  • Нормакс (100-140 руб., Норфлоксацин)
  • Отофа (170-220 руб, рифаміцин)

Кортикостероїди + антибіотики:

  • Софрадекс (170-220 руб., Дексаметазон, фраміцетін, граміцидин)
  • Кандибіотик (210-280 руб., Беклометазон, лідокаїн, клотримазол, Хлорамфенікол)

Антисептик:

  • Мірамістин (250-280 руб, з розпилювачем)

Останні два препарати володіють також протигрибкові властивості. Якщо зовнішній отит має грибкове походження, активно використовуються протигрибкові мазі: клотримазол (Кандид), натаміцин (Пімафуцин, Пімафукорт).

Крім вушних крапель, для лікування зовнішнього отиту лікар може рекомендувати мазь з діючою речовиною Мупіроцин (Бактробан 500-600 руб, Супіроцін 300 руб). Важливо, що препарат не чинить негативного впливу на нормальну мікрофлору шкіри, і є дані про активність мупіроцину відносно грибів.

Лікування середнього отиту та лабіринтиту у дорослих

Антибактеріальна терапія

Основний засіб терапії при середньому отиті — антибіотик. Проте лікування отиту антибіотиками у дорослих — це ще одне спірне питання сучасної медицини. Справа в тому, що при даному захворюванні дуже високий відсоток самостійного одужання — більше 90%.

Був період часу в кінці 20 століття, коли на хвилі ентузіазму антибіотики призначали практично всім хворим при отиті. Однак зараз вважається допустимим перші два дні після появи болю обходитися без антибіотиків. Якщо через два дні немає тенденції до поліпшення, тоді вже призначається антибактеріальний препарат. При всіх видах отиту можуть знадобитися знеболюючі ліки для прийому всередину.

При цьому, звичайно, хворий повинен перебувати під лікарським наглядом. Рішення про необхідність антибіотиків вельми відповідально і його повинен приймати тільки лікар. На терезах з одного боку можливі побічні ефекти антибіотикотерапії, з іншого — той факт, що щороку в світі від ускладнень отиту вмирає 28000 чоловік.

Основні антибіотики, які застосовуються при лікуванні середнього отиту у дорослих:

  • Амоксицилін — Оспамокс, Флемоксин, Амосін, Екобол, Флемоксин солютаб
  • Аамоксіціллін з клавулановою кислотою — Аугментин, Флемоклав, Екоклав
  • Цефуроксим — Зіннат, Аксетін, Зинацеф, Цефурус та інші препарати.

Курс антибіотикотерапії повинен становити 7-10 днів.

Вушні краплі

Вушні краплі також широко призначаються при запаленні середнього вуха. Важливо пам’ятати, що існує принципова різниця між краплями, які призначаються до перфорації барабанної перетинки і після її появи. Нагадаю, ознакою перфорації є поява гноетечения.

До виникнення перфорації призначаються краплі з знеболюючим ефектом. До них відносяться такі препарати як:

  • Отинум — (150-190 руб) — холіну саліцилат
  • Отипакс (220 руб), Отірелакс (140 руб) — лідокаїн та феназон
  • Отізол — феназон, бензокаїн, фенілефрину гідрохлорид

Краплі з антибіотиком не має ніякого сенсу закопувати в цій фазі, так як запалення йде за непроникною для них барабанною перетинкою.

Після появи перфорації біль проходить і вже не можна капати знеболюючі краплі, оскільки вони можуть нашкодити чутливим клітинам равлики. При виникненні перфорації з’являється доступ для крапель всередину середнього вуха, тому можна закопувати краплі, що містять антибіотик. Однак не можна використовувати ототоксичні антибіотики (гентаміцин, фраміцетін, неоміцин, поліміксин В), препарати, що містять феназон, спирти або холіну саліцилат.

Краплі з антибіотиком, застосування яких допустимо при лікуванні отиту у дорослих: «Ципрофарм», «Нормакс», «Отофа», «Мірамістин» та інші.

Парацентез або тимпанотомія

В окремих ситуаціях при запаленні середнього вуха може знадобитися мале хірургічне втручання — парацентез (або тимпанотомія) барабанної перетинки. Вважається, що потреба в парацентез виникає, якщо на тлі антибактеріальної терапії протягом трьох днів біль все ще продовжує турбувати людину. Парацентез виконується під місцевою анестезією: спеціальною голкою в барабанної перетинки робиться невеликий розріз, через який починає виходити гній. Розріз цей прекрасно заростає після припинення гноетечения.

Лікування лабіринтиту являє собою комплексну медичну проблему і проводиться в стаціонарі під контролем ЛОР-лікаря і невропатолога. Крім антибактеріальної терапії необхідні засоби, що поліпшують мікроциркуляцію всередині равлики, нейропротекторні препарати (захищають нервову тканину від пошкодження).

Профілактика отиту

Профілактичні заходи при зовнішньому отиті полягають у ретельному висушуванні слухового проходу після купання. Також слід уникати травмування слухового проходу — не використовувати ключі і шпильки в якості вушного інструментарію.

Для людей, часто страждають запаленням зовнішнього вуха, існують краплі на основі оливкової олії, що забезпечують захист шкіри при купанні у водоймі, наприклад, «Ваксол».

Профілактика середнього отиту складається з загальнозміцнюючих заходів — загартовування, вітамінотерапії, прийому імуномодуляторів (препаратів, що поліпшують імунітет). Також важливо своєчасно лікувати захворювання носа, які є основним причинним фактором запалення середнього вуха.

Post Comment