Синдром Дауна вперше був описаний відомим британським лікарем Джоном Ленгдоном Дауном, який почав свою дослідницьку роботу в 1882 році, а в 1886 році публічно опублікував її результати.


Це одна з тих патологій, про яку має уявлення кожна людина. Ця хвороба особливо хвилює майбутніх мам, які з острахом чекають першої скринінгу. За даними останніх десятиліть, дана патологія зустрічається у кожного 700 народженого малюка.

Статистика декількох останніх років показує іншу цифру — 1 народжена дитина з патологією на 1100 новонароджених, що стало можливо завдяки високоточної пренатальної діагностики та раннього перериванню такої вагітності.

Близько 80% дітей з цією патологією народжуються у жінок молодше 35 років — незважаючи на відносно малий ризик розвитку у плода цієї хромосомної патології, в даній віковій групі спостерігається пік народжуваності. Щорічно у всьому світі додається близько 5000 новонароджених малюків із синдромом Дауна.

Синдромом Дауна однаково страждають і дівчатка і хлопчики, захворювання не має етнічного поширення і зустрічається повсюдно.

У 2006 році, 21 березня був введений Міжнародний день людей із синдромом Дауна. Цей день проводиться для того, щоб підвищити інформованість суспільства в питаннях даної частої патології та поліпшити якість життя хворих людей. Число 21 було вибрано внаслідок причини захворювання — трисомії по 21 хромосомі, а місяць березень уособлює трисомії, оскільки є третім місяцем у році.

Причини розвитку синдрому Дауна

Причини виникнення синдрому Дауна криються у внутрішньоутробному формуванні хромосомної патології плода, яка характеризується утворенням додаткових копій генетично закладеного матеріалу 21-ї хромосоми, або всієї хромосоми (трисомія), або ділянок хромосоми (наприклад, через транслокації). Нормальний каріотип здорової людини складається з 46 хромосом, а при синдромі Дауна каріотип сформований 47 хромосомами.

Причини появи синдрому Дауна жодним чином не пов’язані з умовами навколишнього середовища, поведінкою батьків, прийомом будь-яких препаратів та іншими негативними явищами. Це випадкові хромосомні події, які, на жаль, неможливо запобігти небудь змінити в подальшому.

Фактори ризику розвитку синдрому Дауна

Вік майбутньої мами впливає на ризик розвитку синдрому Дауна у дитини:

  • у віковому проміжку від 20 до 24 років ймовірність формування даної патології становить 1 до 1 562;
  • у віці 25-35 років такий ризик становить вже 1 до 1 000;
  • у віці 35-39 років ризик зростає до 1 до 214;
  • у віці старше 45 років ризик збільшується до 1 до 19.

Що стосується віку майбутнього тата, то науково доведений ризик народження дітей з даним синдромом у чоловіків старше 42 років.

Існує комп’ютерна програма «PRISCA», яка враховує дані УЗД, фізикальних гінекологічний досліджень та інші фактори і проводить розрахунок ризику вродженої патології плоду. Для розрахунку ризику синдрому Дауна, синдрому Едвардса, ризику розвитку вад центральної-нервової системи (дефект нервової трубки) враховується:

  • Вік матері
  • Куріння
  • Термін вагітності
  • Етнічна приналежність
  • Вага тіла
  • Кількість плодів
  • Захворювання на цукровий діабет
  • Наявність ЕКО

Чи можлива передача синдрому Дауна у спадок?

Трисомія по 21 хромосомі (а це приблизно 90% випадків захворювання) неуспадковується і спадково не передається; те ж саме стосується мозаїчної форми патології. Транслокаціонная форма захворювання може бути спадково обумовленої, якщо у кого-небудь з батьків була збалансована хромосомна перебудова (це означає, що частина хромосоми міняється місцями з частиною якоїсь іншої хромосоми, не наводячи до патологічних процесів). При передачі такої хромосоми наступному поколінню виникає надлишок генів 21 хромосоми, що приводить до захворювання.

Варто відзначити, що діти, народжені від матерів, що страждають синдромом Дауна, в 30-50% випадків народжуються з таким же синдромом.

Як дізнатися про синдром Дауна під час вагітності?

Оскільки причини синдрому Дауна у плода є генетично обумовленими, дану патологію дитини можна розпізнати ще в утробі матері. Якщо підозрюється синдром Дауна ознаки при вагітності визначаються вже в першому триместрі.

Діагностика синдрому Дауна в першому триместрі — це комбінований скринінг-аналіз, що визначає ризик розвитку цієї патології у плода. Дослідження проводиться строго в період від 11 до 13 тижнів і 6 днів вагітності.

  • Визначення рівня β-субодиниці хоріонічного гонадотропіну (гормону вагітності ХГЧ) в венозної крові матері. При даній хромосомної патології плода буде визначатися підвищений рівень β-субодиниці ХГ більше 2 МОМ;
  • Визначення рівня РАРР-А — протеїну-А плазми крові вагітної, асоційованого із вагітністю. Високий ризик синдрому пов’язаний з показником РАРР-А менш 0,5 МОМ;
  • Визначення товщини комірного простору за допомогою УЗД плоду. При синдромі Дауна цей показник перевищує 3 мм.

При поєднанні трьох описаних показників ймовірність синдрому Дайна у плода становить 86%, тобто діагностика є досить точною і показовою. Для прийняття рішення про збереження вагітності або її переривання жінці, у якої виявлені ознаки синдрому Дауна у плода, пропонується зробити трансцервікальну амніоскопію.

При даному дослідженні через шийку матки проводиться забір ворсин хоріона, які відправляються на генетичне дослідження, за результатами якого вже зі стовідсотковою вірогідністю можна підтвердити або спростувати даний діагноз. Дослідження не відноситься до групи обов’язкових, рішення про його проведення приймають батьки. Оскільки воно пов’язане з певним ризиком для подальшого перебігу вагітності, багато хто відмовляється від подібної діагностики.

Діагностика синдрому Дауна в другому триместрі — це також комбінований скринінг, який проводять між 16 і 18 тижнями.

  • Визначення рівня ХГЛ в крові вагітної — при синдромі Дауна показник вищий 2 МОМ;
  • Визначення рівня а-фетопротеїну в крові вагітної (АФП) — при синдромі Дауна показник менше 0,5 МОМ;
  • Визначення вільного естріолу в крові — показник менше 0,5 МОМ характерний для синдрому Дауна;
  • Визначення ингибина А в крові жінки — показник більш 2 МОМ характерний для синдрому Дауна;
  • УЗД плоду. Якщо є синдром Дауна ознаки по УЗД будуть наступні:
    • менші розміри плода щодо норми для терміну 16-18 тижнів;
    • вкорочення або відсутність носової кістки у плода;
    • зменшення розмірів верхньої щелепи;
    • вкорочення плечових і стегнових кісток у плода;
    • збільшення розміру сечового міхура;
    • один артерія в пуповині замість двох;
    • маловоддя або відсутність навколоплідних вод;
    • прискорене серцебиття у плода.

При поєднанні всіх ознак жінці пропонується інвазивна діагностика для проведення генетичного дослідження:

  • трансабдомінальна аспірація ворсин плаценти;
  • трансабдомінальний кордоцентез з пункцією судин пуповини.

Відібраний матеріал досліджується в генетичній лабораторії і дозволяє точно визначити наявність або відсутність даної патології у плода.

Британськими вченими в 2012 році був розроблений новий високоточний тест на наявність синдрому Дауна у плода, результат якого оцінюється в 99%. Він полягає в дослідженні крові вагітних і підходить абсолютно для всіх жінок. Однак поки він не введений в світову практику.

Як вирішується питання про переривання вагітності при визначенні високого ризику синдрому Дауна у плода?

Коли народжуються діти з синдромом Дауна, причини події генетичного збою дійсно неможливо встановити. Багато батьків сприймають це, як випробування, і вважають себе наділеними особливою функцією виховання та розвитку такої дитини. Але перед кожної вагітної з високим ризиком цієї патології постає питання про вирішення долі своєї вагітності. Лікар не має права наполягати на перериванні, але він зобов’язаний уточнити це питання і попередити про всі ймовірні наслідки. Навіть при виявленні патологій, несумісних з життям, ніхто не має права схиляти жінку до вирішення зробити аборт (див. Наслідки), а вже тим більше примушувати це робити.

Таким чином, доля вагітності з патологією плода вирішується тільки батьками. Батьки мають право повторити діагностику в іншій лабораторії та клініці, проконсультуватися у декількох генетиків та інших фахівців.

Ознаки синдрому Дауна у новонародженого

Ознаки синдрому Дауна у новонароджених визначаються відразу після народження:

  • укорочений череп;
  • маленький розмір голови;
  • неправильна форма вух;
  • приплюснутий лицьовий череп;
  • сідлоподібний ніс;
  • плоска перенісся;
  • маленький рот;
  • маленьке підборіддя;
  • товстий, борозенчасте мову;
  • косий розріз очей;
  • відкритий рот;
  • шкірні складки, розташовані на внутрішніх куточках очей;
  • коротка шия;
  • складка шкіри на шиї;
  • короткі верхні і нижні кінцівки;
  • короткі пальці;
  • сплощені широкі долоні;
  • горизонтальна складка на долонях;
  • увігнута форма мізинців;
  • видиме відстань між першим і другим пальцями ніг;
  • слабкий тонус м’язів.

Коли народжуються діти з синдромом Дауна зовнішні ознаки, перераховані вище, будуть визначатися практично все. Діагноз підтверджується після здачі генетичного аналізу на каріотип.

Чи може дитина з синдромом Дауна вирости розумово і фізично повноцінною людиною?

Це питання обов’язково постає і перед тими батьками, які ще приймають рішення, перервати або зберегти вагітність, і перед тими, хто вже носить на руках дорогоцінний кульочок з новонародженим малюком.

Наслідки від формування додаткової копії хромосоми сильно розрізняються і залежать від кількості зайвого генетичного матеріалу, від генетичного оточення, а іноді і від чистої випадковості. Величезне значення має індивідуальна програма розвитку такої дитини і, звичайно ж, супутні патології, яких у таких діток спостерігається чимало.

Звичайно ж, це не глибокі інваліди, а діти, здатні навчатися, розвиватися і ставати адаптованими особистостями в сучасній соціальній середовищі. У теж час важливо розуміти, що кожна дитина з синдромом Дауна матиме різного ступеня вираженості відставання в розумовому, мовному, фізичному розвитку. Ставити їх на одну лінію із здоровими дітьми некоректно, та й не потрібно, але й вважати «ненормальними людьми» також не можна.

Особливий фенотип робить цю патологію впізнаваною. Дійсно, приховати від сторонніх очей таку особливість своєї дитини не вийде. Але краще з першого вдиху прийняти свого малюка таким, яким він є, пишатися ним і не ховати від людей. Так, ці діти особливі, але далеко не безнадійні. Мами дітей, які страждають набагато серйознішими патологіями, віддали б все за можливість помінятися місцями з мамами даунят, аби дитина могла жити і посміхатися.

Post Comment